Туалет у центрі приватизували…

Земля під туалетом – під будову

“Рішенням Тернопільської міської ради від 22.03.2013 року №6/30/14 “Про приватизацію об’єктів комунальної власності” нежитлову одноповерхову будівлю за адресою бульвар Тараса Шевченка, 27а, загальною площею 52,4 кв.м включено в перелік об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідно до висновку про вартість майна, затвердженого 22.04.2013 року, ринкова вартість вказаного об’єкта приватизації з врахуванням податку на додану вартість склала 199 176 гривень. Договір купівлі-продажу укладено з орендарем Приватним підприємством Підрозділ безпеки та охорони “Легіон” 30.01.2014 року”, – йдеться у відповіді міськради на наш запит.

Тобто комунальну нерухомість не продавали з аукціону, що забезпечило б рівний доступ та, можливо, значно вищі прибутки. Натомість продали орендарю – охоронній фірмі. Приміщення в оренді з 2011 року. Туалетом приміщенню навряд чи вже бути, бож цільове призначення ділянки під ним – “землі громадської забудови”. У переліку проектів рішень, які будуть виносити на сесію міської ради, уже “висить”, яким землю погодять в оренду на п’ять років.

– Центр міста, особливо на вихідні, переповнений людьми, – каже тернополянин Вадим Савка. – І громадський туалет потрібний. Хтось може сказати, що є багато кафе, куди в разі потреби можна піти. Але не всюди пускають. Щоправда, треба визнати, що туалет у тому стані, в якому був, – жахлива місцина. Його не оновлювали, не проводили належного ремонту, навіть нормально не прибирали. Я думав, що його таки реабілітують, натомість продали. Владі, звісно, видніше, але якщо цей туалет там запланували колись, то, очевидно, була в тому потреба.

У 2011 році наша редакція досліджувала питання рентабельності цієї вбиральні. Наші кореспонденти просто почергували біля входу і підрахували, скільки ж тернополян користувалось послугами закладу. За день туалет відвідали 470 тернополян. Ця цифра здивувала навіть нас, адже рахували не у вихідний, а в будний день – у середу. Плата за користування становила гривню. Тож за середу в туалеті назбирали близько 470 гривень. Це більше, аніж орендна плата за нього на місяць – 455 гривень.

І знову зв’язки…

Орендарем, а нині уже власником приміщення, є Підрозділ безпеки та охорони “Легіон”. Судячи з копії угоди купівлі-продажу, яка є в редакції, керівник цього підприємства Юрій Пилипчук. Чоловік тернополянам відомий з наших попередніх публікації про дерибан комунальної сфери та землі. Отож пан Юрій – один із співзасновників охоронної фірми “Максима”. Тієї самої, яка охороняє міську раду та обслуговує більшу частину ліфтового господарства міста після його перерозподілу. Також Юрій Пилипчук був співзасновником ТОВ “Ресурс Лімітед”, яке в 2013-му купило в міськради приміщення магазину “Світоч” у центрі Тернополя за ціною, майже втричі нижчою від ринкової. Також, як писав ресурс “Наші гроші”, пан Пилипчук очолював фірму “Тернопіль комунал сервіс”. Цій організації, про що ми писали, міська влада всіляко підігравала в отриманні багатомільйонного тендеру з прибирання міста. Таке підігравання “вбило” комунальне підприємство МШЕД, яке до того прибирало вулиці. Також чоловік, і про це ми теж писали, має родинні зв’язки з керівником КП “Масив”, через яке міська рада дерибанить землі в обхід аукціону. Ще одне таке КП – “Тернопільбудінвестзамовник”, йому землі для дерибану дали ще більше. Фірму згадали невипадково, адже її керівник – Роман Кришталовський – брат іншого співзасновника “Максими” Володимира Кришталовського. Чоловік є й у засновниках фірми-покупця туалету “Легіон”. Так і хочеться затягнути Яремчукову “Родина, родина… від батька й до сина…”, але не пасує якось.

Ми поспілкувалися з Юрієм Пилипчуком, адже саме він – директор “Легіону” і підписант угоди купівлі-продажу.

– Туалет і далі буде виконувати свої функції, – каже пан Юрій. – Ми плануємо його капітально відновити. Раніше не було можливості вкладати значні суми у ремонт, бо ж об’єкт був комунальним. Зараз же і фасад, і дах можна відновити, навести порядок всередині. Тернополянам не варто хвилюватися, бо, повторюсь, громадську вбиральню ніхто знищувати не планує. А ремонт, погодьтесь, там потрібний.

Якою буде вартість користування туалетом, наразі невідомо. Також невідомо, чи довго це приміщення проіснує в статусі вбиральні, адже земля під об’єктом, як уже писали, дозволяє будувати чи то багатоповерхівку, чи то офісні приміщення.

Коментар

Юрій ШТОПКО, регіональний видавець Медіа Корпорації RIA: 

– Потрібен місту туалет чи ні, продавати будівлі чи не варто – мали б вирішувати експерти та громада. Я не пригадую з того приводу ані громадських обговорень, ані публічних звітів експертних комісій. А ви? Про те, що туалет приватизували, більшість тернополян і не здогадуються. Дізнаються вже тоді, коли будівельна техніка почне працювати. Питання навіть не в тому, що приватизували, а як приватизували. Відчуження таких об’єктів повинні відбуватися виключно під час публічних аукціонів. Це ж центр міста, і якщо інформацію про продаж винести за межі “свого кола”, то за придбання позмагалися б і підприємства з інших регіонів, Києва, наприклад. А це вже значно більші суми, які надійшли б до бюджету.