Цілющі сили стрітенської води і свічки

2 лютого ми відзначаємо свято Стрітення Господнє, яке належить до дванадцяти найважливіших свят у церковному календарі. У християнській традиції – це день зустрічі Ісуса Христа з праведним Симеоном і пророчицею Анною у Єрусалимському храмі. Згідно з Євангелієм, Святий Дух звістив Симеону, що він не помре доти, доки не побачить Спасителя.

Закінчується Різдвяний період, і люди перестають вітатися «Христос Рождається!» – «Славімо Його!».

Свято Стрітення Господнє ознаменоване урочистими церковними службами та освяченням води і свічок.

«…ДАЙ МЕНІ ВОДИ ВІД УСЯКОЇ БІДИ»
Ритуали на пошанування водної стихії приурочені до Водохреща, Стрітення, Юрія, Маковія. На ці свята освячують сільські криниці, степові й лісові джерела. Окремо варто згадати пошанування водної стихії, пов’язані зі святом Івана Купала.
Вважалося, що Стрітенська вода, як і Йорданська, має цілющі властивості.

Коли цього дня набирали воду, то примовляли: «Земле, земленько (або криниченько), дай мені води від всякої біди».
Свяченою водою напували худобу, щоб не хворіла, щоб збільшувалися надої (додавали талої води), кропили подвір’я. Її вважали найбільш помічною при хворобах та для подорожуючих. Найчастіше використовували від зурочення, «злого» ока, а також натирали хворе місце і вірили, що цілюща вода допоможе.

Використовували її як приворот у любовній магії. Дівчата набирали воду з трьох, семи або дев’яти криниць і намагалися дати її напитися парубку, за якого хотіли вийти заміж.

Колись Стрітенську воду також збирали з бурульок: їх розтоплювали, й та вода уже вважалася особливою. За повір’ям, така вода цілюща і лікує від багатьох напастей. Вірили, що вона загоює рани і внутрішні захворювання.

Стрітенською водою кропили синів, яких відряджали на війну, та чумаків перед далекою дорогою. Пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону, а господарі – худобу під час першого вигону на пасовисько.

«ЩОБ ДУША БАЧИЛА, КУДИ ЙТИ…»
Наші прадіди вважали, Стрітенські свічки наділені цілющою силою. Їх зберігають упродовж року, й якщо на вулиці негода, то господарі оселі запалюють свічку і читають молитву, вірячи, що це – надійний оберіг від стихійного лиха – «щоб грім минув хату».

Запалювати Стрітенську свічку можна також в інших випадках: якщо недалеко від будинку почалася пожежа; якщо під час пологів у породіллі з’являються труднощі (обкурювали породіллю освяченим зіллям, запалювали Стрітенську свічку та молилися до Матері Божої); під час молитви за здоров’я; якщо людина «тяжко» помирає (щоб спокійніше покинула цей світ).

Поширеним є звичай класти Стрітенську свічку в домовину. Мовляв: «щоб душа бачила, куди йти», бо «покійник на тамтому світі буде скоро стрічатися зі своїми».

Стрітенські свічки оберігають не лише від грому і блискавиці, їх варто запалювати під час бурі і при хворобах, в моменти воєнних лихоліть, епідемій, але лише з вірою, що Той, Хто Є правдивим Світлом, завжди поруч і може нас вберегти та прийти на допомогу.

ЄДИНИЙ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ ХРАМ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО ТА ПРИКМЕТИ
На Тернопільщині є лише одна церква Стрітення Господнього – у с. Плотича, що на Козівщині. Кажуть, якщо запалити свічку на Стрітення в однойменному храмі і попросити Господа про допомогу, то Він обов’язково вислухає.

У народі кажуть, що на Стрітення Господнє зустрічається зима і весна. Хто перемагає у суперечці, той ще залишиться господарювати. За повір’ям, якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро прийде тепло. Якщо ввечері стане холодніше, то зима на деякий час затримається. Тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев. Якщо на деревах лежить іній – вродять гречка і картопля.

Ще за допомогою палаючої Стрітенської свічки у церкві передбачали погоду упродовж року: якщо полум’я велике, то буде літо мокре, вітряне; як тріщить, то літо – громове; якщо тихо свічка горить, то влітку буде багато погожих днів.

На Тернопільщині цього дня також прощалися з колядою, бо після цього свята уже не колядують… Як кажуть: «Відлунала розколяда, вже й весна вигляда…».