Тернопільські поліцейські зараз переживають нелегкі часи. Адже по Україні в рамках реформи триває переатестація усіх правоохоронців. Журналісти газети «Номер один» поспілкувались із громадським активістом, керівником Тернопільського осередку ВО «Автомайдан» Ігорем Василівим, який безпосередньо стикнувся з атестаційним процесом. Пан Ігор був членом столичної комісії, яка приймала рішення щодо заступників Тернопільського обласного управління поліції та керівників районних управлінь. Василів, як і інші члени комісій, підписав документ про нерозголошення особистих даних атестованих правоохоронців, тому конкретних прізвищ ми називати не можемо. Проте навіть без імен те, що розповів активіст, не просто дивує, а подекуди лякає…
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
«Подзвоночні» кандидати
– Розкажіть, як проходилапереатестаціяполіції?
– Переатестація для екс-міліціонеріврозпочиналася з комп’ютерних тестів, за якими йде етап співбесіди, до якої допускають лише тих працівників, які пройшли тести. Кожен екс-міліціонер, який претендує на подальшу роботу в поліції, повинен пройти тест за логікою і тест на знання законодавства, які йдуть один за одним. Укожному тесті по 60 запитань, на які дається 60 хвилин. Вже на цьому етапі особи, що проходили тест, зіткнулися з, м’яко кажучи, несподіванкою. Вся справа в тому, що максимально можна набрати 100 %, мінімум – 50%, тоді є допуск до наступного етапу.
– Знаю, що атестація була умовно розділена на три рівні: в першу хвилю потрапили начальники районних відділів та заступники обласних відділів. Тобто правоохоронна «верхівка». Скільки тернопільських поліцейських її пройшли?
– Так, назвемо їх «перший ранг». Для них атестація проходила в Києві. Їх спочатку мало бути 34, але безпосередньо на атестацію приїхало лише 22. Була людина з тієї верхівки, яка повідомила, що знаходиться в лікарні. І дійсно, ми дізнавалися – чоловік хворів. Також сказав, що не буде йти на атестацію, вирішив подати у відставку, бо переглянув своє життя, мав багато проблем зі здоров’ям. Тобто люди, які розуміли, що не пройдуть, одразу не пішли на переатестацію.
З 22 чоловік, які взяли участь в атестації, двоє «умудрилися» зробити геніальну річ, якої в Україні ще ніхто не робив. Вони пройшли тести, однак не з’явилися на співбесіду, по-простому кажучи, втекли. Це досить дивно, адже кожен міліціонер, який служив до 7 листопада 2015 року і потім підписав документ про те, що хоче залишитися в органах, змушений пройти переатестацію повністю. Тобто і співбесіду, і тести.
– З чого розпочиналася співбесіда? Що здебільшого запитували у правоохоронців?
– На підготовку давали певний час. У кабінет, де проходила співбесіда, приносили особові справи тих правоохоронців, з якими ми мали спілкуватися. Також нам надавали результати тестів. І ми ще, крім того, мали свої дані, які надсилала громадськість щодо того чи іншого екс-міліціонера. Також вивчали їх декларацію. До речі, радив би тим людям, які хочуть у майбутньому йти на переатестацію, переглянути свої декларації, бо у нас були прикрі моменти, коли в одного з правоохоронців у декларацію не вписали його сина. І мав з цим проблеми. Той змушений був телефонувати дружині, щоб вона надіслала правильну декларацію. Чи, приміром, хтось житла випадково не вказаву документі тощо. Що стосується запитань, то вони здебільшого стосувалися статків. Це хороша річ, бо Тернопіль – це не Київ і навіть не Львів. Тут всі одне одного знають. Викрутитись, що ти голий-босий, коли всі бачать, що це не так, – не реально.
– Чим закінчилась співбесіда для тих, хто таки наважився її пройти?
– З 20 чоловік, які прийшли на співбесіду, чотирьох відправили на поліграф, 4 звільнили, а двох рекомендували підвищити на посаді. До речі, двоє з тих, хто мав пройти детектор брехні, спочатку дали свою згоду на проведення тестування, але в день тестівприйшли під такими «препаратами», що поліграфіст не мав змоги об’єктивно визначити результат.
– Були такі, що намагалися «порішати»?
– Так. Я їх називаю «подзвоночні» кандидати. Ті, за яких намагаються «порішати» по дзвінку. Наприклад, телефонували навіть голови деяких районних рад і казали, що от «наш іде на атестацію, поможіть, бо він нормальний пацан». Таким людям я, по-перше, відповідав, що в поліції немає посади «нормальний пацан». По-друге, запитував, як вони думають: коли держслужбовець просить за міліціонера – це плюс чи мінус. Я вважаю, що це мінус, бо чиновники бояться, що прийде хтось новий і буде «ловити за руки».Додзвонювачі ображались, але я попереджав одразу, що тим, за кого телефонуватимуть, лише гірше роблять. Я розумію, що люди були розгублені, думали, що громадські активісти – це страшні чорти, які зараз чіпатимуться, ставитимуть на коліна і т.д. Натомість ми ще їх заспокоювали. Бо були випадки, коли люди не могли ні на одне запитання відповісти, так нервували.
«Він відкривав справи на невинних людей»
– Ви зауважили, що кількох осіб рекомендували на підвищення? Це можливо?
– Після атестації ми навідалися безпосередньо до головного поліцейського області Богомола і запитали, яка доля тих двох людей, яких ми рекомендували на підвищення. Він сказав, що розгляне наші пропозиції. Звісно, він повинен керуватися внутрішнім положенням. Тобто якщо є відкрита посада, то може перевести людину. Нам, насправді, було цікаво не тому, що це якесь особисте питання, а чи є наслідок нашої роботи в комісіях. На моє здивування, дійсно, у нас є люди в правоохоронних органах, які заслуговують на підвищення. Були й такі, за яких «дзвонив весь район». Не голови адміністрацій, а прості люди і казали, якщо ви його виженете, то вже шукайте інше місце роботи (сміється – авт.)
– Що сказав поліграф про тих правоохоронців, яким пощастило, завдяки комісії, його пройти?
– За результатами поліграфа одного з чотирьох тернопільських правоохоронців так званого «першого рангу» можна було «хреститись». Поліграфіст так і сказав: «Це один з найчорніших поліграфів, який я бачив за свою кар’єру». При тому, що цей міліціонер мав право не відповідати на запитання,бо перебуває під слідством. Поліграфіст якось «десятими» дорогами ставив йому запитання, у підсумку сказав, що це страшна людина, мовляв, він відкривав справи на невинних людей, змушував підлеглих «збирати» гроші за відкриття та закриття проваджень. І якщо, наприклад, цього чоловіка апеляційна комісія прийме рішення залишити далі на посаді, то матиме дуже серйозні проблеми.
– От, власне, знаю, що правоохоронці мають право оскаржити рішення атестаційної комісії, якщо вони з ним не згідні. Тобто найбільш «одіозні» мають шанс залишитися?
-Так. Ті люди, які за рішенням атестаційної комісії повинні бути звільнені, мають право звертатися до апеляційної комісії, аби оскаржити їхнє рішення. З єдиною умовою: якщо вони при проведенні тестування набрали мінімум 50% зі 100%. Всі інші можуть звертатися до суду. І ось тут якраз вийшла колізія. Чому атестація була призупинена? До цього ми працювали у Хмельницькій та Волинській областях, у нас було так: комісія проголосувала «за» те,щоб когось вигнати – все! Якщо ми приймаємо рішення про звільнення, то людина має, в першу чергу, переконати нас, щоб ми її залишили чи ж понизили в посаді. У мене не було жодної повістки до суду, бо ми нормально спрацювали. Зараз же закінчиться третій етап переатестації. Після цього працюватиме апеляційна комісія і винесе останній вердикт. Але ця комісія матиме відповіді, які той чи інший правоохоронець давав під час співбесіди. І якщо там буде, наприклад, вказано, що, за словами поліграфіста, він «продавав» кримінальні справи, то така людина точно не залишиться в поліції.
– Що найбільше вразило від спілкування з правоохоронцями один на один?
– Мене вразив дуже низький рівень обізнаності. Коли отримав на руки роздруківку по результатах тестування «першого рангу», то жахнувся. Було б смішно, якби не було так страшно. Ці люди щоденно дають розпорядження, як нас охороняти. Щоб ви розуміли: рівень патрульного – 38% зі 100%. Тобто якщо вони набирають цей показник, то можуть ставати поліцейськими. То у нас, вибачте, начальник відділу мав 32%. Я можу списати дещо на хвилювання або ж на відсутність досвіду роботи з комп’ютером. Приміром, «оперу» дуже важко справлятися з комп’ютером. Він його не знає. Адже йому потрібно прикидатись безхатченком, знати оперативну обстановку. Були люди, які набрали низький бал, але під час розмови ми бачили, що вони розуміють законодавство і добре орієнтуються у своїй сфері. Тому робили поблажки.Але загалом – це жахи. Уявіть, заступник начальника не знає, скільки людей вийшли на свободу за «Законом Савченко». Або ж не знає, з чого складається пістолет Макарова, з яким він ходив 30 років життя, а там усього сім частин. То що ми можемо запитувати у нижчого рівня, якщо навіть начальник цього не знає. З тих 20 чоловік, які прийшли на співбесіду, було, можливо, шестеро, які мали хороший рівень знань.
«По 10 грн. за одного звільненого правоохоронця»
– Як щодо хабарів? Хтось зізнався, що доводилось іти наперекір із совістю?
– Ні! Щоб ви розуміли, в нас немає жодного правоохоронця, який брав хабар! Усе, що отримували, так це тільки папір та бензин. Я не знаю, куди люди «носять». Усе брехня. Я до цього, мабуть, жив у якійсь іншій країні. З тих 22-хчоловік «першого рангу» ніхто не зізнався, що «брав». Думаю, їм можна давати сан церковного служителя за таку чесну натуру (жартує – авт.)
– Ви сказали, що громадськість попередньо ділилась з атестаційною комісією інформацією про діяльність того чи іншого правоохоронця. Це допомагало вам приймати рішення чи, навпаки, заважало?
– Звісно, що допомагало. Хоча траплялися й абсурдні випадки. Нам на атестаціюу Києві, приміром, принесли такий цікавий скриншот, в якому йдеться про те, як слідчий дає доручення «оперу» наступного змісту: «Я доручаю такому то чоловіку родичів загиблого сироти опитати у зв’язку із вбивством». І тут же «опер» відповідає: «У зв’язку з тим, що родичі загиблого сироти загинули також, прошу дати це доручення конкурсантам «Битви екстрасенсів» або дозволити мені ексгумацію тіла самого сироти». Отака от переписка. Я сміявся дуже. Навіть давав запитання цьому слідчому з даного приводу. Він «відхрещувався», що просто підписав папір, навіть не читаючи.
– Як гадаєте, якщо підвести підсумки переатестації, її можна вважати успішною чи все ж провальною?
– Якщо провести підсумок всієї атестації (не лише в Тернополі), то було звільнено 10 тис. чол. Ми собі навіть підрахували, що ГО «Автомайдан» витратила 100 тис. грн. на те, що їздили на атестації в різні області країни. Виходить, по 10 грн. за одного звільненого правоохоронця. Тому я задоволений такими цифрами. Переатестація нам дасть,у першу чергу, можливість відсіяти непрофесійні кадри. Хоча найбільша проблема частково залишається в цих «перевертнях», які розумні, мають зв’язки, але брали, беруть і хочуть брати.Їх, навіть маючи достатньо негативної інформації, дуже важко вивести на чисту воду. Адже щоб, приміром, «зам’яти» справу, треба, дійсно, знати статті, бути вкурсі всіх підводних течій. Проте всьому свій час. Деякі «перевертні» вже пакують чемодани. Зрозумійте, якщо вони втратять «сітку» своїх людей в органах, то це вже значно змінить ситуацію. З іншого боку, так, я знаю, що знайдеться багато людей, які скажуть, що одіозні персони залишилися на посадах. Але чому ж тоді, ви, критики, не подавали свою кандидатуру на атестаційні комісії? Чому стояли збоку? Ми мали унікальну нагоду, яку дають може раз на сто років, коли громадські активісти отримали право очистити поліцію. І якщо бодай 40% непрофесійних кадрів ми зможемо усунути, то це вже частково успіх!
Тетяна Колеснік
КОМЕНТАР
Олександр Богомол, начальник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області:
– Я, на жаль, не був в атестаційних комісіях. Якби допустили бодай на першу-другу категорію представника головного управління – або мене, або когось із заступників, можливо, десь було б усе по-іншому. А так маємо те, що маємо. Є ще апеляційні комісії, які зможуть переглянути результати атестації. Позитивно те, що атестаційні комісії зараз ведуть протокол. Раніше вони їх не вели. Тобто на апеляційній комісії можна буде зрозуміти, аналізуючи протокол, об’єктивно прийняли рішення чи ні. Було багато «закидів» керівникам, мовляв, от ви там корупціонер.Та врешті-решт, у нас є судова інстанція, яка повинна вирішувати: хто корупціонер, а хто – ні. Тому приймати рішення на підставі, що хтось щось чув – дуже важко. Атестаційні комісії повинні звертати увагу більше на професійні якості, на результати роботи. Але на ці речі ніхто не зважав. Тестування поліграфом – так, воно дає більш наближений до об’єктивності результат. Хоча професійний шахрай, професійний поліцейський може і поліграф обійти. Багато людей, які працювали в управлінні і поводились неправильно, було звільнено. Багато я звільнив особисто,якщо був переконаний, що вони ганьблять звання поліцейського. Це орієнтовно 50 чоловік.
