Святвечір – одне із найбільших релігійних свят, яке відзначають на передодні Різдва Ісуса Христа. У цей день у християн є чимало цікавих традицій, зокрема, господині готують Святу Вечерю, до якої обов’язково має входити 12 страв, розповідає етнограф Олена Полянська: «У різних куточках України цих 12 страв – різні, але всюди є обов’язкові – це кутя, калач, узвар, риба та часник. Уже залежно від регіону – решта страв люди обирають самі, але все має бути пісне: вареники, капуста, гриби, голубці, пампушки чи, як їх ще називають, пончики (теж залежно від місцевості), тушкована квасоля і так далі».
Перегляньте також:
- «Контінентал» допоміг облаштувати спортивний та дитячі майданчики в Оришківцях
- Графік включення електрики на Тернопільщині: світло буде по 4-6 год
Етнограф наголошує, що до столу у цей день сідають, коли на небі зійшла перша зоря. Неодмінно родина перед Святою Вечерею має помолитися і подякувати Богу за прожитий рік, за урожай і те ж саме потрібно зробити по завершенню Вечері. Щоб знати чи буде добрим урожай наступного року, до стелі підкидали або першу ложку куті, або залишки страви і вірили, що скільки зернин впаде на землю – стільки снопів пшениці і вродить.
Також у Святвечір, розповідає Олена Полянська, ворожили: юнак, який не хотів, щоб до його дівчини присилила сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи: «Як сеся застава не пущас воду на лотоки, так би (ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх».
Дівчата ж ішли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!». А вдома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися доля».
Іноді дівчата омивали обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум’яним.
Господарі готували для взуття нові солом’яні вустилки, котрі носили до свята Василия, потім перевертали їх на другий бік, а після Водохреща ними підкурювали корів, котрі хворіли.
А ще дівчата мили посуд і виносили на вулицю, постукуючи миски і гадали, що звідки одізветься пес, звідти й буде наречений. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім’ї будуть часті сварки…
Ворожили й старші люди: ставали між лампадкою і свічкою та дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку смерть.
Діти в цей час гралися на розстеленій на підлозі соломі, відтворюючи звуки домашньої птиці чи сценки збирання грибів у лісі. Щоб діти не плакали («бо будуть цілий рік каверзувати»), їм давали гризти горіхи, щоб не боліли зуби. Суворо забороняли їсти на дворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день намагалися не ходити в позички, щоб не жебракувати цілий рік.
А ще на Святий Вечір люди спостерігали за погодою та природними явищами, бо щодо цього було багато повір’їв: на багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох. Місячна ніч — врожай на баштани. Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина. Сніг іде — врожай на яблука. Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових. Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки. З кубельця витягали сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід. Повечерявши, зв’язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».
