Фронтмен рок-гурту «Новимний Кудень», а нині військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Руслан Гірчак із Тернополя став одним із головних героїв документального фільму «Настане день». Стрічку зняла дніпровська режисерка Катерина Стрельченко. Прем’єра відбудеться 12 листопада.

Про те, як музика супроводжує його на війні, чим творчість допомагає військовим і які виклики виникли під час роботи над фільмом, Руслан розповів в інтерв’ю Суспільному.

Музика супроводжувала з дитинства

Руслан розповідає, що виріс на Галичині, де змалку слухав музичні платівки з колекції діда. Згодом музика стала невід’ємною частиною його життя. До мобілізації він займався скульптурою, створював барельєфи, оздоблював інтер’єри та виконував портрети на замовлення. Також п’ять років працював на виробництві акустичних систем і мав досвід прокату сценічного обладнання для різних заходів.

«У дитинстві слухав колекцію вінілових платівок діда Андрія, де були і “Смерічка”, і “Кобза”, і “Ватра” з “Медоборами”, велика збірка Соломії Крушельницької та товстий бокс-сет із троїстою музикою усіх регіонів України. Те все постійно грало в хаті чи на подвір’ї, коли сім’я працювала вдома по господарству, а я малий грався неподалік на пасовищі чи у лісі. Школярем чи студентом, коли приїздив із Тернополя у село до бабці з дідом, мене завжди тягнуло до того програвача і тумби з платівками. Потім я вже сам почав колекціонувати касети та компакт-диски з музикою, яка подобалась», — розповів він.

Від важкого року до власного гурту

З дев’ятого класу Руслан захопився hard rock і heavy metal. Саме тоді, за його словами, він став «металюгою». Пізніше почав писати власні пісні та долучатися до різних рокових і металевих колективів.

«Можна виділити Red Line та Outnumber з 2006 та 2010 роками заснування відповідно. Ну а далі був “Новимний Кудень”. Він і зараз є. Його статус — “активні”, попри війну і те, що всі учасники служать у різних підрозділах ЗСУ. Ми з “куднями” маємо в доробку альбом 2017-го року, шотплей 2019-го, та кілька синглів 2015 — 2025 років», — додав музикант.

Від Революції Гідності до служби в ЗСУ

До війська Руслан мобілізувався 16 березня 2023 року, отримавши повістку. Увесь час служби його підрозділ перебував на Куп’янському напрямку. Бригада залишається там після звільнення Харківщини восени 2022 року.

«Спочатку я був піхотинцем у механізованій роті, тепер служу діловодом у роті БпАК. Мій позивний Могавк ще з Революції Гідності. Коли я знайшов Правий Сектор і попросився до них, мене писар запитав: “Як будеш називатися? Придумай собі псевдо”. У мене тоді голова була поголена накшталт як це робили могавки, одні із союзу п’яти племен ірокезів. Я тоді якраз читав твори Купера про ту сторінку історії Північної Америки, і мені подобались могавки», — сказав військовий.

Творчість не зникає навіть на фронті

Навіть під час перебування на позиціях Руслан знаходив можливість придумувати й наспівувати нові композиції. Після переходу на посаду діловода в роті безпілотних авіаційних комплексів вільного часу для творчості стало менше, однак музика й надалі залишається частиною його життя.

«Попри все у голові знаходяться вільні “соти”, де відбуваються творчі процеси… Пісні не змінились. Я й до війни писав на гостросоціальну, історичну, патріотичну тему, а також інтимну лірику. І зараз те саме. Просто пишеться набагато менше. Багато нереалізованого матеріалу ще із довоєнних часів. На це потрібен час і бути вдома, у студії, зі своїми хлопцями. У нас незабаром буде прем’єра нової пісні, студійна робота над якою триває ще з початку 2023-го року… На війні, звісно, можна писати. Але записати — це вже інше питання, особливо, коли ти не “one man project”, а учасник гурту», — говорить музикант.

«Настане день»: як військовий погодився на зйомки

Пропозицію долучитися до документального фільму режисерки Катерини Стрельченко Руслан отримав улітку 2025 року, коли проєкт лише перебував на етапі задуму. Тоді його підрозділ виконував завдання на лівому березі Осколу в Куп’янську-Вузловому.

«Я сказав, що це божевілля і не уявляється можливим. Кожен переїзд переправами через річку — небезпека для життя навіть військових з чітким бойовим завданням. А тут знімальна група. Я сказав їм: “Ну ви взагалі нормальні?!” Вислухавши всі мої контраргументи, Катя сказала: “Ми це зробимо. Просто бережи себе і чекай”. І треба віддати належне її впертості — таки було зроблено», — розповів військовий.

Рокер і репер створили спільну композицію

Ще одним викликом для Руслана стало завдання написати спільну композицію з іншим героєм стрічки — військовим і репером Вадимом. Вона мала стати саундтреком до фільму.

За словами Руслана, команда проєкту та військове командування сприяли тому, щоб музиканти змогли попрацювати над піснею.

«Безсумнівно, це був виклик, адже ми з Вадимом представляємо абсолютно різні музичні жанри. Але нам допомагала ідеологічна близькість, бо коли репер і рокер опиняються пліч-о-пліч супроти ворога, що прийшов на нашу землю, їм обом спільно є що сказати. Власне, цією ідеєю і зшита ця пісня “Гітара і ґвер”: ти творець, покликаний Всесвітом творити, у тебе завжди на плечі “гітара”, у кожного своя власна філософія, але ти також — українець, а отже — воїн стіни, бо раз чи два у століття із тієї сторони суне орда і несе із собою руйнування. Тому на інше плече ти одягаєш зброю і йдеш до своїх братів, щоб стояти щитом на своїй землі. Заради того, щоб колись знову творити під мирним небом. І ти твориш Новий День для тих, хто в тилу чекає і молиться за тебе», — сказав Руслан.

Музика і війна стали нероздільними

Військовий переконаний, що музика на війні та війна в українській музиці вже нероздільні. Він також вірить, що для України неодмінно настане новий день — без ворога на нашій землі, із сильною державою та військом.

«Він без ворога на нашій землі, без таких виродків-імперій як Московія, він із сильною державою, із її могутнім військом та мудрим народом, сусідами, які вже ніколи не наважаться на те, щоб вторгнутися у наше життя знову, бо

Твердою рукою і гострим мечем

Відтявши пітьмі костурбаті кисті

Ми з тобою чисті

За Сонцем росою

Ідем

У завтрашнє світло, у новий день

Забувши мотиви чужих пісень

Ми вірою-ходою

Чисті з тобою

Ідем

І уже не тече з рани воїна кров

І знає за що і за кого ішов

Бо за йОго кремезною спИною

Квітне слово всією країною

Солов’ї гомонять

І співає нація

Мовою мов», — зазначив військовий-музикант.