Тернополянки в Тунісі: Нас мало, але ми в "тільняшках" (Фото)
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 16 Серпня, 2016 о 21:13
Якби ж то знав, куди примхлива доля,
Тебе на крилах щастя занесе…
( Н.Хаммоуда)
А дійсно: якби ж то знати. Якби ж то знати, де зустрінеш своє кохання, де житимеш, які країни побачиш, які мови прийдеться вивчити? Якби ж то міг все знати про цілий світ, про його людей країни. Ось так ми, чотири тернополянки, яким долею було суджено зустріти наших коханих чоловіків, також мало що знали про Північноафриканську країну Туніс, окрім того, що вона існує в Африці, що там арабська мова, і столиця якої -Туніс Центральний.
Перегляньте також:
- Графіки відключення світла на Тернопільщині 18 лютого
- Як 10 бійців ЗСУ за день знищили два батальйони НАТО. Уроки військових навчань, які шокували європейців
Та доля примхлива пані. Одружившись, ми покинули межі України, вибравши місцем проживання Туніс, із його красотами, складностями і особливостями, із його чудовими морськими пейзажами, піщаними бурями, теплими зимами і незвичними для нас, українок, звичаями та обрядами.
Сказати, що на самому початку було легко звикати до побуту і звичаїв -нічого не сказати. Тут все особливе для новачків. Зараз Туніс налічує понад трьох сотень українок, що постійно чи тимчасово проживають у країні. Бульшість дівчат із східних регіонів нашої держави, але є й багато і західноукраїнських жінок (зі Львова, Чернівців, Івано-Франківська та областей), які віддали свої серця туніським принцам.
Реалізувати себе в чужині не просто. Звичайно, кожна із нас стала матір’ю, і це перше і найважливіше наше досягнення, але хочаться чогось більшого. Хочеться вивчити мову, влаштуватись на роботу. Адже українським жінкам незвично сидіти вдома за рахунок чоловіка. Працелюбство у нас закладено в крові. І дівчата себе реалізовують: здобувають знання в Тунісі, працевлаштовуються.
Одна із нас пані Маряна В. Вона працює педагогом української суботньої школи “Зернятко” при посольстві України, де допомагає здобувати знання діткам, матері яких українки. Знайомить дітей зі звичаями, обрядами, щоб діти навчалися рідному, щоб продовжувати народні традиції в чужині, не давши українському корінню засохнути.
Інша наша тернополяночка, Оксана – поки що щаслива дружина і мати двох малюків. За фахом Оксана вчитель музики, то ж подальша її перспектива – навчати діток.
Була й невдала практика заміжжя -не прижилася українська “калина” серед туніських пальм. Але, як кажуть, Богові видніше.
І найстарша із тернополянок мешканка Тунісу, тобто я, Наталія Хаммоуда, на даний час також домогосподарка, хоча за фахом медик, але виховую дітей. Проте, в чужині займаюсь літераторською діяльністю. Пишу вірші та прозу, які друкуються у багатьох національних і зарубіжних виданнях. Нещодавно видала власну збірку патраотичної поезії “Свобода не приходить ненароком” спільно із волонтерською організацією “Серце Патріота” із Мукачева, яка займається оздоровленням поранених бійців. Також проводила в Тунісі кілька творчих зустрічей серед української діаспори і діток зі школи “Зернятко”.
Українські туніски, в тому числі тернополянки, беруть активну участь у подіях, що в даний момент відбуваються на Сході нашої держави. Ніхто не залишився байдужим. Кожна із нас внесла свій посильний вклад у допомогу волонтерському фонду ” Крила Фенікса”, якому перечислялися немалі кошти на потреби та оздоровлення солдат. Знімались відео до річниць Незалежності України, в яких , поряд з іншими українками,брала участь пані Мар’яна, мітинги у підтримку Надії Савченко, коли ще та перебувала в ув’язненні і весь світ боровся за її визволення. Я писала вірші підтрики від імені українців у Тунісі, які увійшли до збірки ” Живи, Надіє” і були передані Надії до в’язниці.
Як кажуть:”Нас мало, але ми в тільняшках”, так і наші дівчата в Тунісі, як можуть, доводять любов до рідного краю, до України, бо де б ми не були-Україна завжди в серці.
З Тунісу
Наталія Хаммоуда
Фото авторки
16/08/2016р.
Коментарі
