Тернополянка знає секрет здорового сну

Тер­но­по­лян­ка Оль­га Ван­ца роз­по­ві­дає, як по­ча­ла ши­ти по­душ­ки й мат­ра­ци із гре­ча­ним луш­пин­ням. Цим зай­ма­єть­ся вже два ро­ки. Жін­ка ка­же: ро­бить це не з ко­мер­цій­ною ме­тою. Її біль­ше ці­ка­вить дос­лід­жен­ня, як ми при те­пе­рі­шньо­му ви­со­ко­роз­ви­ну­то­му ви­роб­ниц­тві ус­клад­ни­ли свій по­бут і зро­би­ли йо­го штуч­ним. А при­ро­да да­рує нам так ба­га­то різ­них ва­рі­ан­тів…

Як на світ на­ро­див­ся!

— Гре­ча­не луш­пин­ня бе­ру у мли­ні в од­но­му із сіл бі­ля Тер­но­по­ля. Спо­чат­ку ро­би­ла по­мил­ку, бо бра­ла пе­рес­ма­же­не луш­пин­ня. А тре­ба си­ре. Сма­же­не швид­ко пе­рет­во­рить­ся на по­рох, а си­ре бу­де три­ма­ти фор­му до п’яти ро­ків, — ді­лить­ся дос­ві­дом па­ні Оль­га.

Спо­чат­ку по­душ­ки во­на вип­ро­бу­ва­ла на со­бі. Ко­ли пе­ре­ко­на­ла­ся: те, що пи­шуть в ін­тер­не­ті про їх­ні ор­то­пе­дич­ні влас­ти­вос­ті та­ки прав­да, — по­ре­ко­мен­ду­ва­ла дру­зям, зна­йо­мим. Усі схваль­но оці­ни­ли її «гре­ча­ні» по­душ­ки, то­му жін­ка ви­рі­ши­ла по­да­ти ого­ло­шен­ня в га­зе­ту.

— Пер­шо­го клі­єн­та не за­бу­ду ні­ко­ли. Це був ді­дусь із Бе­ре­жансь­ко­го ра­йо­ну, при­ку­тий до ліж­ка, — зга­дує. — Він ме­ні ска­зав, що хо­че ті­єї по­душ­ки, бо йо­му лі­ка­рі по­ре­ко­мен­ду­ва­ли. Від­по­ві­даль­ність за ви­ріб у ме­не бу­ла стра­шен­на! Від­пра­ви­ла по­душ­ку пош­тою. Дов­го че­ка­ла дзвін­ка. Пе­ре­да­ти не­мож­ли­во, як я ті­ши­ла­ся, ко­ли по­чу­ла від ньо­го вдяч­ні сло­ва: «Па­ні, та я як на світ на­но­во на­ро­див­ся! Тож тре­ба, стіль­ки ро­ків жи­ву і аж на ста­рість вис­пав­ся на ва­шій по­душ­ці!» Піс­ля то­го за­мо­вив ба­га­то різ­них. Ка­зав: «Ви ме­ні ви­си­лай­те, а я знай­ду ку­ди ті по­душ­ки під­кла­да­ти». А то­рік пе­ред Ми­ко­ла­єм за­мо­вив мат­рац із гре­ча­ним луш­пин­ням.

Оль­га Ван­ца ра­зом із си­ном той мат­рац з усі­ля­ки­ми пе­ри­пе­ті­я­ми дос­тав­ля­ла у глу­хе се­ло. Ав­то­бус ту­ди при­їж­джав ли­ше раз і од­ра­зу їхав. До­ве­ло­ся най­ма­ти ще так­сис­та. Але як за­ду­ма­ли зро­би­ти чо­ло­ві­ко­ві дос­тав­ку до Ми­ко­лая — так і зро­би­ли.

— Йо­му пі­дій­шло. Та й ніх­то з ін­ших мо­їх за­мов­ни­ків ні­би ще не скар­жив­ся. Єди­не, що ме­ні осо­бис­то не під­хо­дить, — ша­ру­дін­ня луш­пин­ня під ву­хом. Во­но пе­ре­си­па­єть­ся, то­му сплю на «гре­ча­ній» по­душ­ці пе­рі­о­дич­но, під нас­трій. А мат­рац ін­ша річ. Од­ра­зу при­га­ду­єть­ся ди­тинс­тво і ба­бу­син сін­ник на бам­бет­лі. Мат­рац вва­жаю ду­же пот­ріб­ним для тих, у ко­го є проб­ле­ми із хреб­том. А та­кож ма­лим діт­кам він бу­де доб­рим.

І в дім, і на па­сі­ку

Чис­ти­ти мат­ра­ци, по­яс­нює па­ні Оль­га, не ста­но­вить жод­них труд­но­щів — тре­ба тіль­ки ско­рис­та­ти­ся пи­лов­смок­ту­ва­чем. А по­душ­ки жін­ка ос­ві­жає так: на­во­лоч­ку роз­щі­пає, луш­пин­ня ви­си­пає і пе­ре­сі­ває в ре­ше­ті. Пил із ньо­го від­па­дає. На­во­лоч­ку пе­ре, пра­сує — і зно­ву за­си­пає в неї луш­пин­ня.

По­яс­нює: її по­душ­ка тро­хи важ­ча по­рів­ня­но із пу­хо­вою. Так, стан­дар­тна «єв­ро­пейсь­ка» по­душ­ка роз­мі­ра­ми 50х70 см ва­жить 3,5 кі­лог­ра­ма. При­род­ний на­пов­ню­вач ці­ка­вий тим, що має ней­траль­ний за­пах (ли­ше на­по­чат­ку від­чу­ва­єть­ся лег­кий при­єм­ний аро­мат). А ша­ру­дін­ня мо­же зас­по­ко­ю­ва­ти — особ­ли­во ді­тей. Та й по­душ­ка з та­кою «на­чин­кою» ди­хає: по­віт­ря має мож­ли­вість спо­кій­но цир­ку­лю­ва­ти все­ре­ди­ні неї, то­му го­ло­ва не пе­рег­рі­ва­єть­ся і не піт­ніє.

Шкід­ни­ків, за­пев­няє Оль­га Ван­ца, у гре­ча­но­му луш­пин­ні не­має, то­му мож­на бу­ти спо­кій­ним. Бо ж у пір’ї, нап­рик­лад, мо­же за­вес­ти­ся пи­ло­вий кліщ. Хто хо­че — кла­де до луш­пи па­ху­чі тра­ви, так зва­ні «сно­дій­ні на­бо­ри». На­во­лоч­ки на за­моч­ках, то­му луш­пин­ня мож­на як до­си­па­ти, так і над­би­ра­ти (як­що за­ба­га­то). Тка­ни­на для цих по­ду­шок і мат­ра­ців по­вин­на бу­ти на­ту­раль­ною. Най­кра­ще, зви­чай­но, лля­на — але во­на не всім бу­де по ки­ше­ні. Цуп­кість теж мож­на виб­ра­ти, щоп­рав­да, са­мій па­ні Оль­зі біль­ше до впо­до­би м’які тка­ни­ни. «В та­ких луш­па віль­но пе­ре­си­па­єть­ся. А цуп­ка прий­ме од­ну фор­му і бу­де в ній за­ли­ша­ти­ся», — по­яс­нює.

Жін­ка ро­бить ще й іг­раш­ки з цим на­пов­ню­ва­чем. У ді­ток во­ни роз­ви­ва­ють мо­то­ри­ку рук, а це спри­яє моз­ко­вій ак­тив­нос­ті. Оль­га Ван­ца вва­жає, що все має бу­ти при­род­ним і на­ту­раль­ним, у то­му чис­лі й за­бав­ки. А скіль­ки ді­ток те­пер ма­ють алер­гії! Та­ким не мож­на ку­пу­ва­ти ток­сич­ні ки­тайсь­кі цяць­ки.

Уреш­ті, іг­раш­ка з гре­ча­ним луш­пин­ням мо­же бу­ти ко­рис­ною на­віть тим, хто ці­лий день пра­цює за кла­ві­а­ту­рою — че­рез що тер­пнуть паль­ці. Пом’яв та­ку іг­раш­ку — і неп­ри­єм­ні від­чут­тя зник­ли. Та й нер­во­ва сис­те­ма зас­по­ко­ї­ла­ся.

До ре­чі, про нер­во­ву сис­те­му. Ви, ма­буть, чу­ли, що де­я­кі па­січ­ни­ки по­ро­би­ли в се­бе на ву­ли­ках мі­ні-са­на­то­рії. Ле­жиш — і слу­ха­єш ти­хень­кі бджо­ли­ні «бззззз». Ре­лак­су­єш. А один та­кий па­січ­ник із Бор­щівсь­ко­го ра­йо­ну ви­рі­шив, що в йо­го «са­на­то­рії» має бу­ти на­ту­раль­ним усе. Тож за­мо­вив у па­ні Оль­ги гре­ча­ні мат­ра­ци-ле­жа­ки. Те­пер має под­вій­ний ефект від від­по­чин­ку.

Ва­ли­ка ві­діб­рав… кіт

Спів­ро­біт­ни­ця па­ні Оль­ги Ка­те­ри­на Ткач ку­пи­ла со­бі ва­лик із гре­ча­ним луш­пин­ням. Але по­ле­жа­ти на ньо­му їй не ду­же вда­єть­ся — ва­ли­ка ві­діб­рав… до­маш­ній кіт. Як до­каз, де­монс­трує фо­тог­ра­фію на комп’юте­рі. «То наш Миш­кін. Без­по­род­ний. Але з оз­на­ка­ми кра­си, — жар­тує Ка­тя. — Він спить на то­му ва­ли­ку. При­чо­му кла­де на ньо­го го­ло­ву!» По­годь­те­ся, тва­ри­на не ста­ла б спа­ти на чо­мусь шкід­ли­во­му.

Та­кі ж по­душ­ки Ка­те­ри­на за­мо­ви­ла сво­їм бать­кам. Во­ни їх ви­ко­рис­то­ву­ють в ор­то­пе­дич­них ці­лях, при го­лов­но­му бо­лі і від хро­пін­ня. Та й са­ма Ка­тя ра­да по­куп­ці: ко­ли спить на сво­є­му ва­ли­ку, сон при­хо­дить мит­тє­во: «Під­кла­даю ва­лик під шию. Як тіль­ки зап­лю­щу очі — і вже ра­нок! Не­ма та­ко­го, щоб тов­кти­ся по всьо­му ліж­ку, кру­ти­ти­ся…»

Ви­ріб під­да­єть­ся різ­ним тран­сфор­ма­ці­ям. Нап­рик­лад, Ка­тя зби­ра­єть­ся змен­ши­ти по­душ­ку ма­те­рі, бо та їй за­ве­ли­ка. «За­мов­лю в Оль­ги мен­ші на­во­лоч­ки, пе­ре­сію луш­пин­ня і зроб­лю мен­шу по­душ­ку», — по­яс­нює. В то­му й уні­вер­саль­ність: сам чис­тиш, сам мо­жеш роз­мі­ри змі­ни­ти.

— Го­лов­не, що ма­те­рі­ал не­до­ро­гий. Це де­ше­во і ко­рис­но, — під­су­мо­вує Оль­га Ван­ца. — Все­ре­ди­ну за­мість гре­ча­ної луш­пи мож­на да­ва­ти на­сін­ня льо­ну. Або мо­же бу­ти луш­пин­ня про­са — та­кі ду­же по­пу­ляр­ні в Ні­меч­чи­ні. Вона ду­же важ­ка — прос­то свин­це­ва — але як­що її в ру­ки взя­ти, то вра­жен­ня, ні­би си­лі­ко­но­ва. По­душ­ка з льо­ном ду­же по­міч­на від про­леж­нів.

«Гре­ча­на» по­душ­ка пов­то­рює кон­ту­ри го­ло­ви та шиї і є доб­рою опо­рою для втом­ле­но­го хреб­та. Оль­га Ван­ца ка­же, що не­за­леж­но від то­го, в якій по­зі спи­те, виріб бу­де зруч­нішим, а сон — гли­бо­ким та міц­ним.

Вік­то­рія МА­НЬОВСЬ­КА.

Р.S. Багато корисного можна прочитати на сторінці в мережі ФБ.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram