Незабаром українці почнуть працювати за новим Трудовим кодексом, який змінить чинний ще з радянських часів Кодекс законів про працю. Це вже третій варіант кодексу за останні 4 роки. Два попередні не пройшли другого читання в Раді. Як складеться доля нового Трудового кодексу, наразі не відомо. Категорично проти нього налаштовані профспілки. Останні називають кодекс рабовласницьким і наполягають на збереженні діючих законів про працю як єдиного соціально спрямованого документа.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині чоловік вистрілив у себе. Тепер йому загрожує кримінальна відповідальність
- Після понад двох років полону, військового з Тернопільщини зустріли всім селом
Підписуй або не треба
До цього часу українці користувалися Кодексом законів про працю, датованим ще 1971 роком. Протягом цього часу в документ внесено 89 змін, але навіть це не врятувало його від дошкульної критики урядовців. Тема Трудового кодексу традиційно піднімається із затвердженням нового парламенту. На цій темі політикани намагаються заробити собі кілька додаткових балів, показуючи себе борцями за права працюючих. Ось тільки аналіз запропонованих ними проектів Трудового кодексу засвідчує протилежне. На коні залишаються лише роботодавці. Ось розглядаємо черговий законопроект, який, швидше за все, найближчим часом таки буде прийнятий парламентарями. Як будь-яка ініціатива, він має сильні та слабкі сторони. Останніх, на думку профспілкових комітетів, у запропонованому документі аж надто багато.
По-перше, новий кодекс майже удвічі об’ємніший за нинішній. Одним із позитивних моментів документа експерти називають збільшення мінімальної тривалості відпустки з 24 до 28 календарних днів, унормування робочого часу, захист прав вагітних жінок тощо. Також працівникам, які не йдуть у відпустку, пропонується отримати грошову компенсацію. Людина може взяти частину відпустки грошима, але за умови, що час відпустки, яка залишилася, складе не менше 24 днів на рік.
Розробники Трудового кодексу намагаються показати лише його позитивні сторони. Проте в документі є й суттєві недоліки, які дають підстави називати цей кодекс рабовласницьким, вважає голова обласної ради профспілок Андрій Присяжний.
– Українська ментальність говорить, що наша сила – в єдності. Та, на жаль, законодавець хоче нас роз’єднати. Трудовий кодекс пропонує обов’язкове укладання письмового договору між роботодавцем та найманим працівником при прийомі на роботу. Загроза криється у тому, що роботодавець на своєму боці має юридичний відділ та кадрову службу і він пропонує найманому працівникові власні умови договору. Якщо претендент на посаду, прочитавши умови договору, бажає внести у нього зміни, це можливо зробити лише за згоди роботодавця. Практика свідчить, що керівник підприємства цього не робитиме. Йому простіше знайти іншу, менш амбітну людину, ніж підлаштовувати документ під кожен конкретний випадок, – каже пан Присяжний.
Та й, будьмо відверті, більшість людей при прийнятті на роботу навіть не читають те, що підписують. Одні легковажать, інші розуміють, що виходу в них немає: або підписуєш, або ти безробітний.
– Зараз умови праці та робочий розпорядок регламентуються колективним договором. Розмір оплати праці, схема посадового окладу, штатний розклад, положення про преміювання є складовими цього документа, – продовжує Андрій Присяжний. – На виробничому рівні нас намагаються роз’єднати, щоб кожен відповідав сам за себе.
Профспілки ставлять під сумнів, що найманому працівнику стане краще із запровадженням підписання трудового договору. Вони виступають за чітку систему регулювання оплати праці, регламентовану законом про оплату праці, Генеральною, галузевими та регіональними угодами, а також колективним договором.
Князь свого царства
Другий пункт, який насторожив профспілки, – запровадження роботодавцями нормативного акта. Передбачається, що керівник підприємства у сфері виробничих відносин матиме право видавати свої нормативні акти. При цьому ні з ким не погоджуючи їх.
– У теперішньому кодексі законів про працю передбачено, що працівник за своїм бажанням може піти у відпустку без збереження заробітної плати строком до 15 календарних днів. Роботодавці часто використовують цей метод і змушуватимуть людей добровільно-примусово писати заяви. Наприклад, на підприємстві не вистачає грошей і керівник вирішує зекономити на заробітній платі працівників. Такі випадки мають місце у бюджетних установах: освіті, охороні здоров’я, культурі. Звичайно, без згоди працівника відправити його у таку відпустку не можливо. Але під тиском керівництва люди пишуть заяви. Тепер законодавець передбачає таку відпустку до трьох місяців. Скажімо, підприємство має сезонні коливання. Влітку працює на повну, а взимку зупиняється. Тоді роботодавець може змусити працівників писати заяви на відпустку без збереження заробітної плати строком до трьох місяців. Враховуючи добровільно-примусовий характер, такі заяви й далі будуть писати, – каже голова облради профспілок.
Розробники нового Трудового кодексу запевняють, що запровадження такої норми підкріплено благими намірами допомогти найманому працівнику. Мовляв, якщо комусь потрібно відлучитися від роботи на термін більший, ніж зараз передбачає законодавство, тепер він цілком спокійно зможе це зробити. Проте профспілки вважають, що така норма використовуватиметься проти працівника. Втім, найбільше профкоми обурює те, що у новому Трудовому кодексі вилучено розділ, який стосується їхньої діяльності.
– У нинішньому Трудовому кодексі є цілий розділ, присвячений діяльності профспілок. У новому, в якому понад півтисячі статей, вилучено розділ, який стосується нашої діяльності. Більше того, права профспілок суттєво обмежуються. Якщо раніше для звільнення члена профспілкового комітету роботодавець мав отримати дозвіл профспілки, то достатньо просто ставити організацію до відома. Відповідно до кодексу про працю, керівник аргументував своє рішення і подавав його на розгляд профспілки. Профком протягом 15 календарних днів збирав засідання і розглядав це питання. Якщо ж він бачив певні фактори: упереджене ставлення, порушення, соціальні фактори, то міг відмовити роботодавцю у звільненні працівника.
Дискусійним є поняття комерційної таємниці. Тепер до цього пункту планують віднести питання розміру заробітної плати. За новим ТК за розголошення комерційної таємниці працівник може бути звільнений з роботи. Скажімо, людина банально сидить у колі друзів й обмовилась про розмір своє заробітної плати. Потім ця інформація перейшла з уст в уста і виявилось, що працівник розголосив комерційну таємницю. Інший варіант: людина отримує зарплату меншу мінімальної, то виходить, їй навіть не можна звернутись у компетентні органи зі скаргою, бо це трактуватиметься як розголошення комерційної таємниці. Крім того, таке явище може породити трудову нерівність. Наприклад, якщо на підприємстві працює кілька працівників, вони виконують однакові обов’язки, але один з них домовився про заробітну плату 1500 грн., інший – 3000 грн. Обмінятися інформацією працівники не можуть, тому що це вважається комерційною таємницею.
Наразі профспілки категорично налаштовані проти потенційного головного документа, який регламентує права працюючих. Свої пропозиції щодо змін комітети направили урядовцям, та з відповіддю останні не поспішають.
Зоряна Гарасимів
