Фотографувати та знімати на відео асенізаційні машини, котрі здійснюють несанкціоноване скидання стоків у централізовану каналізаційну мережу, річку, тернопільський став, лісосмугу чи на поле, просять тернополян та мешканців навколишніх сіл працівники КП «Тернопільводоканал» та Державної екологічної інспекції Тернопільської області. Що змусило водоканалівців звернутися до людей та якої шкоди можуть завдати природі незаконні дії перевізників, цікавимося в начальника водоканалізаційної інспекції КП «Тернопільводоканал» Івана Гладкого.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
– Іване Євгеновичу, то скільки нині перевізників легально здійснюють відкачку та вивезення стоків із септиків приватного сектора?
– Ще рік тому в Тернополі офіційно працювали 22 асенізаційні машини. Вони відкачували стоки від приватних домоволодіть та перевозили їх на каналізаційні очисні споруди КП «Тернопільводоканал». Цього року здійснювати перевезення законним способом зголосилися тільки чотири перевізники. Решта – «пішли в тінь». Вони нелегально відкачують стоки та скидають їх у непризначених для цього місцях. Це, у свою чергу, завдає як шкоди екології, так і значного збитку нашому підприємству, оскільки скид стоків здебільшого відбувається в каналізаційні мережі малого діаметру, що може спричинити і утворення заторів на мережах, і виникнення аварійних ситуацій. Також значна концентрація таких стоків в одному місці може вплинути на роботу каналізаційної системи. Часто перевізники несанкціоновано скидають стоки в лісосмуги, де влітку відпочивають люди, в поля, де хтось садить городину… Хочу застерегти, що ці стоки здатні завдати непоправної шкоди не тільки навколишньому середовищу, а й здоров’ю людей.
– Кому під силу змінити ситуацію?
– Самостійно ні водоканал, ні Тернопільська міська рада не наділені повноваженнями врегулювання даного питання. Проте за сприяння обласної державної адміністрації, ДАІ, екологічної інспекції, СЕС, податкової, органів місцевого самоврядування довколишніх сіл це питання можна врегулювати. Зокрема, необхідно почати розробляти схеми санітарної очистки населеного пункту не тільки в плані вивезення сміття, а й вивезення стоків із септиків. При цьому необхідно визначити легальних перевізників, а люди нехай уже обирають, кого з них наймати. Легальний перевізник повинен мати офіційну реєстрацію, прозору, зрозумілу для людей ціну, договір з водоканалом про те, що гарантовано вивозить стоки на каналізаційні очисні споруди. Ми, у свою чергу, повинні мати договори і з перевізниками, і з мешканцями, котрі скидають стоки, і відповідно забезпечувати якісну очистку стоків та отримувати плату за надання цієї послуги. За такою схемою давно працює вся Європа. Для того, щоб її запровадити і в нас, необхідно докласти чимало зусиль. Сьогодні нема ні жорсткого контролю, ні серйозного покарання за несанкціоноване вивезення та скидання стоків. Відповідно кожен шукає спосіб, як зекономити: власник септика прагне якомога менше заплатити приватному перевізнику, а той уникає плати за очищення стоків та економить на пальному, намагаючись скинути стоки якомога ближче. Як наслідок, страждає природа.
– Але ж ДАІ хіба не може допомогти виявити та покарати власників асенізаційних машин, котрі порушують закон?
– У ДАІ кажуть, що вони не мають права зупиняти машини, щоб перевіряти наявність у них договорів з водоканалом та з тими, від кого вивозять стоки. У той же час ДАІ володіє інформацією про ті машини, які, в принципі, могли би здійснювати діяльність у нашому районі й Тернополі. Це приблизно 20-25 суб’єктів господарювання. Вони всі відомі, тому не так складно їх проконтролювати. Інше питання, що водоканал не має контролюючих функцій і не може накласти штрафу за те, що перевізники несанкціоновано вивозять стоки за межі Тернополя та скидають у низинні місця.
– А хто може?
– Екологічна інспекція. Проте в неї нема достатньо великого штату, щоби постійно здійснювати цей контроль. Вибірковий контроль екологічна інспекція робила, виявила не одне порушення, наклала штрафи, але їх суми занадто мізерні для того, щоб відбити бажання у перевізників порушувати закон. Могла би, звісно, долучитися податкова, тому що перевізники займаються підприємницькою діяльністю: надають послуги на платній основі, тому зобов’язані сплачувати податки. Звичайно, вони уникають цього. Звісно, якщо б об’єднали зусилля всі інстанції й органи місцевого самоврядування почали рекомендувати населенню працювати з офіційними перевізниками, то думаю, рано чи пізно ми б врегулювали ситуацію. Наразі ж не маємо змоги цього зробити.
– Одним із кроків для налагодження ситуації було обов’язкове встановлення GPS-навігаторів на асенізаційні машини, щоб можна було чітко бачити, куди вони вивозять стоки, звідки, який об’єм. Чи дало це результат?
– Згідно з Правилами приймання стічних вод, затвердженими рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради, GPS-навігатори ставилися з метою забезпечення контролю за вивозом стоків. Річ у тім, що перевізники хоч і укладали договір з водоканалом, однак частина з них продовжували скидати стоки в найближчу каналізаційну мережу, лісосмугу чи на поле, а не возити на каналізаційні очисні споруди. Коли було зафіксовано кілька таких фактів, то щоб впорядкувати процес, вирішили запровадити GPS-контроль. На жаль, це дало негативний результат. Більшість перевізників відмовилися працювати легально. Вони зрозуміли, що якщо забезпечують GPS-контроль, тоді всі їхні неофіційні виїзди будуть зафіксовані. Відповідно їм доведеться платити офіційні податки, офіційно возити до нас на очисні споруди стоки та офіційно розраховуватися за них. Тому вони почали уникати сплати за очищення стоків і податку за ведення підприємницької діяльності.
– А чи взагалі зацікавлений водоканал у тому, щоб стоки з довколишніх сіл скидалися на його каналізаційні очисні споруди? Чи здатні споруди очистити такі об’єми?
– Якщо відверто, то водоканал не дуже зацікавлений у тому, щоби приймати та очищати часто доволі агресивні стоки із септиків. Але ми живемо у цивілізованому суспільстві. На сьогодні саме ми маємо діючі каналізаційні очисні споруди, завдання яких очищати господарсько-фекальні стоки. Тому мусимо робити це. Нині наші очисні споруди не є повністю завантажені. Тому, в принципі, мають достатньо потенційного ресурсу для того, щоб здійснювати якісну очистку всіх стоків, що поступають на них.
– Як розв’язується проблема несанкціонованого вивезення стоків в інших регіонах?
– У цілому по Україні зараз недостатньо врегульовано питання вивезення стоків від приватних домоволодінь. Є кілька варіантів розв’язання цієї проблеми. Один з них — зобов’язати всіх абонентів, котрі мають централізоване водопостачання, але не мають централізованого водовідведення, надавати водоканалу інформацію про те, з ким вони мають укладені договори на вивезення стоків із септиків, та здійснювати оплату за очистку цих стоків пропорційно до об’ємів води, яку споживають. Так, це трохи спірний варіант, бо не всі септики є герметичними. А коли септик не герметичний, то стоки, що витікають з нього, можуть забруднювати грунт та підземний водоносний горизонт. Відповідно вода у свердловині чи криниці, що розташована неподалік такого септика, може бути забрудненою та непридатною до вживання, навіть більше — небезпечною для здоров’я. Тому якщо ми хочемо дбати про природу, не ризикувати життям і здоров’ям своїм і тих, хто живе поряд, мусимо зробити все для того, щоб септики були герметичними, щоб перевізники працювали легально та скидали стоки на каналізаційні очисні споруди, врешті, щоб закон виконувався, а не порушувався.
Спілкувалася Алла Коломієць, “Номер один“
