Тернопільський краєзнавчий музей отримав унікальну латунну хоругву ХІХ–ХХ століття
Фондова збірка Тернопільського обласного краєзнавчого музею поповнилася рідкісним сакральним експонатом — двобічною латунною хоругвою кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Артефакт передав директор Тернопільського благодійного фонду «Карітас» отець Роман Загородній, який наголосив на важливості збереження духовної спадщини для майбутніх поколінь.
Дарунок, що має історичну й духовну цінність
За словами дарувальника, святиня тривалий час перебувала в одному з храмів і була частиною церковного інтер’єру. З огляду на її стан та історичну цінність, було ухвалено рішення передати хоругву до музейної установи для професійного збереження та дослідження.
Після надходження до музею фахівці провели її науковий опис, інвентаризацію та внесли до фондової документації. Наразі експонат зберігається у фондосховищі, а в перспективі передбачені реставраційні роботи.
Опис експоната
Хоругва виготовлена з латуні у техніці лиття з елементами ажурного різьблення. Конструкція є розкладною, з боковими частинами, оздобленими рослинним орнаментом, що надає виробу водночас легкості та урочистості.
Особливу увагу привертають декоративні медальйони з кольоровими вставками, які підсилюють художню виразність. Нижню частину виробу доповнюють паралельно розміщені латунні планки, що формують завершену композицію.
Двостороння ікона та сакральний зміст
У центрі хоругви розміщено двобічне зображення:
- одного боку — Богородиця з Дитям;
- з іншого — преподобний Іов Почаївський.
Іов Почаївський — одна з ключових постатей української духовної традиції, відомий своїм чернечим подвигом і служінням у монастирях на території Галичини та Волині. Його життєвий шлях пов’язаний із Угорницьким монастирем, Дубном та Почаївською лаврою, де він провів значну частину життя. День пам’яті святого вшановується 6 травня.
Значення для музейної збірки
У музеї зазначають, що новий експонат стане важливим доповненням фондової колекції та майбутніх сакральних експозицій. Хоругва має не лише мистецьку, а й духовно-історичну цінність, адже відображає традиції церковного мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століття.