Шанувальники старожитніх авто з нетерпінням очікують старту ретрофестивалю «Золота підкова» у Тернополі. Та найбільше цього свята чекали вихованці Тернопільського обласного спеціалізованого комунального дитячого будинку «Малятко» (20 дітей), Петриківського комунального дитячого будинку-інтернату (92 дітей), Тернопільського обласного комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку (14 дітей).
Перегляньте також:
Спершу 25 вересня ретро-кортеж вирушив до найменших діток, які уже з самісінького ранку очікували гостей. Вони тамували спрагу зустрічі, намотуючи кола на подвір’ї «Малятка» на своєму різнокольоровому пластмасовому автотранспорті. Побачивши ретро-машини, вони чимдуж помчали їм на зустріч на своїх дитячих велосипедах, автомобілях і мотоциклах. Малеча радісно вмощувалася в комфортних салонах авто разом зі своїми вихователями. Затамувавши подих, діти насолоджувалися поїздкою на старих автомобілях. Щоразу після почесного кола вони просили ще і ще покатати їх. Звичайно, організатори не могли їм відмовити у цьому.
Малеча з великим небажанням покидала автомобілі, але чималий азарт викликала пропозиція зробити портфоліо. Ось тут було багато роботи в одного з організаторів фестивалю «Золота підкова» Тараса Демкури. Хтось обов’язково хотів сфотографуватися на капоті, когось Тарас Володимирович саджав за кермо і т.д. Прохання кожної дитини було виконано. Врешті-решт, попозувавши досхочу, перейшли до іншої приємної процедури – вручення подарунків від кампанії «Амвей» і ТВЦ «Атріум». Зазначимо, що презенти благодійники підготували для всіх дітей трьох дитячих будинків.
Не менш емоційною була зустріч з вихованцями Петриківського комунального дитячого будинку-інтернату, в якому сьогодні перебуває 92 дитини. Тридцять з них є переселенцями з окупованих територій Донецької області. За словами виконуючої обов’язки заступника директора з навчально-виховної роботи Любові Беднарської, всі представники Сходу адаптувалися до умов в інтернаті, до того, що проживають тепер на Тернопільській землі.
Потрібно підкреслити, що діти в цьому закладі відзначаються неабиякою дружбою між собою, взаємопідтримкою і дбайливим ставленням один до одного. Всі вони є особливими дітьми – з розумовими вадами, але з щирим серцем без жодного сліду заздрощів і ненависті. Потрібно було лише бачити, як вони турботливо допомагали один одному заходити в ретро-автомобіль, як піклувалися про те, аби кожен був сфотографований. Та найбільше вразило те, що вони навідріз відмовлялися відпускати ретро-кортеж, якщо в ньому не проїдуться їхні директор, вчителі і вихователі. Скільки було емоцій, оплесків і посмішок, коли дорослі виконали їхнє прохання. Після отримання подарунків вихованці інтернату підходили до гостей, обіймали їх і дякували. Як показав цей досвід і багато інших відвідувань, саме увага і часточка любові для цих діток були найважливішими цього дня.
«Для них дуже важливо, щоб хтось приїжджав в гості, спілкувався, приділяв увагу. Хочу відзначити, що нам дуже допомогли меценати, коли ми прийняли дітей зі Сходу. Одні допомагали купувати ліжка і матраци, інші одяг. У нас вже обладнано всі спальні. Діти забезпечені всім необхідним. Досить багато людей приходить і допомагає досі, незважаючи на те, що йде війна. З Тарасом Демкурою ми давно знайомі і він – давній друг нашого інтернату. Загалом від меценатів і благодійних фондів цього року ми отримали допомоги на 300 тисяч гривень. Намагаємося давати всебічний розвиток. Наші діти відвідують концерти, вистави та інші заходи. А сьогоднішнє свято вони пам’ятатимуть ще дуже довго. Та й у всіх викладачів це викликало чимало позитивних емоцій», – директор Михайло Новосад.
Останніми ретро-кортеж зустрічали вихованці Тернопільського обласного комунального дитячого будинку для дітей шкільного віку. Їм довелося довго очікувати на своє право повозитися в старожитній машині. Такий транспорт особливу увагу викликав у дівчат. Зазначимо, що в цьому інтернаті дівчата – справжні красуні. Вони навперебій фотографувалися на фоні ретро-автомобілів. Окрім того, діткам цього закладу пощастило проїхатися в машинах по проспекту Степана Бандери. Їх радісно вітали перехожі, а вони їм у відповідь махали руками.
«Кожна дитина, позбавлена батьківського піклування, особлива. Вона потребує любові, розуміння, наставництва. Ніколи в житті не думав, що буду працювати в такому закладі. Це стало для мене певною місією. Мій батько став круглим сиротою в ранньому віці. Мама також осиротіла в 4 роки. Я знаю, як їм було важко. Вдячний пану Тарасу за постійну опіку над нашим закладом», – додав директор Володимир Долинний.
Візит до особливих дітей запам’ятається і організатором заходу, адже кожна їхня усмішка набагато дорожча, ніж усі скарби світу. Невдовзі кожен інтернат отримає портфоліо світлин своїх вихованців у ретромашинах. Тернополяни ж зможуть незабаром побачити виставку, яка спонукатиме кожного задуматися над вищою цінністю сім’ї і стосунків, права на щастя кожної дитини.
