Всі автомобілі швидкої допомоги в Тернопільській області підпорядковані комунальному закладу Тернопільської облради «Центр екстреної медицини та медичних катастроф» і до нього входять 5 станцій: Тернопільська, Теребовлянська, Чортківська, Кременецька та Бережанська.
Перегляньте також:
- Генеральний директор ТРЦ “Подоляни” Михайло Ібрагімов серед номінантів “Гордості Тернопілля”
- Галицький фаховий коледж імені В’ячеслава Чорновола брав участь у Всеукраїнському форумі «Майбутнє України в руках молоді»
Теребовлянська станція екстреної швидкої медичної допомоги включає в себе Теребовлянський, Гусятинський та Підволочиський райони. В кожному з цих районів є свої підстанції. Теребовлянська станція заснована 1 грудня 2013 року, а з 1 січня 2014 року до неї приєднали вказані вище райони. Головним лікарем Теребовлянської станції єВасиль Михайлович Кук. За його словами, всі точки викликів «швидкої» знаходяться не далі, як за 15-20 км від станцій та підстанцій. За загальноприйнятими нормативами, «швидка» в межах міста має прибувати до місця виклику за 10 хвилин, а за межами міста – за 20 хв. Проте існує ряд поправок, до яких відносяться виникнення раптової несправності авто, погодні умови, наприклад, мала видимість шляху через хурделиці, тумани, зменшення швидкості через ожеледі, затори, поганий стан дороги тощо.
Роботу працівників екстреної медичної служби можна порівняти хіба що з рятувальною службою, вони ву постійному очікуванні і відправляються за викликом відразу після його прийняття. За словами старшого фельдшера Теребовлянської станції Тараса Смільського, у них за добу буває від 5 до 15 викликів, а деколи і більше. Отож за робочий тиждень виходить приблизно 100 викликів.
Лікарі – це особливі люди, а лікарі швидкої допомоги – й поготів. Адже їм доводиться не лише вчасно надавати хворому чи травмованому медичну допомогу, а й якісно це зробити, рятуючи людське життя. Про них можна й так сказати: це універсальні лікарі, бо вони знають і вміють надати першу медичну допомогу при критичних станах усіх існуючих нині хвороб і, крім того, при різноманітних травмах – від побутових і робочих до травм від різного роду аварій та природних стихійних лих. Лікарі «швидкої» – це люди зі стальними нервами і міцною психікою, люди, які в критичних ситуаціях вміють приймати правильне рішення, навіть за другорядними симптомами ставити правильний діагноз і після цього виводити пацієнта з загрозливого для його життя стану. Так нещодавно бригадою Теребовлянської швидкої медичної допомоги на чолі з лікарем Степаном Гарнагою, фельдшером Андрієм Бабієм та водієм Василем Чорним було врятовано людське життя. Виклик поступив з теребовлянського «Дорожного відділу», у чоловіка стався серцевий напад і він впав у кому. Як потім з’ясувалося, від фізичного перевантаження пройшла гіпоксія серцевого м’яза і наступила клінічна смерть. Бригада швидко і вправно надала медичну допомогу, використавши дефібрилятор, інші реанімаційні заходи, та доставила хворого до реанімаційного відділення райлікарні. Особливим у цьому випадку є те, що і водій брав участь в реанімації людини. Так що всі працівники екстреної медичної служби володіють знаннями та вміннями у наданні швидкої медичної допомоги.
Теребовлянська підстанція повністю забезпечена кадрами, тут несуть нелегку службу 5 лікарів, 8 фельдшерів, один старший фельдшер, 5 диспетчерів і 8 водіїв. Причому середня заробітна плата лікарів та фельдшерів приблизно однакова – 2,5 тисячі гривень. Також у достатній мірі держава централізовано забезпечила заклад медикаментами, медтехнікою та медзасобами. На станції є 6 сучасних авто марки «Пежо», кожна підстанція отримала по одному такрму авто, а теребовлянська – два. Кожне авто має всю необхідну сучасну медичну апаратуру: крапельниці, кардіографи, відсмоктувачі, дефібрилятори, нові й зручні ноші тощо. Все ж у цих авто є один суттєвий недолік – вони не повністю підходять для сільської місцевості з важкопрохідними дорогами.
Теребовлянська станція розміщується у невеличкій будівлі на території станції переливання крові. Не до кінця у всіх приміщеннях ще зроблено капітальний ремонт через брак коштів, яких у цьому році, за словами головного лікаря установи, не виділили зовсім, а минулорічні вже давно використані. Тож їм залишається сподіватись на державну підтримку на наступний 2016 рік, а також на небайдужих людей – спонсорів з місцевих підприємців. Але, незважаючи ні на що, такі кімнати, як диспетчерська, кімната-склад медикаментів, що знаходиться під сигналізацією, а також кімнати відпочинку чергових бригад, старшого фельдшера, головного лікаря, бухгалтерії, відремонтовані. До речі, диспетчер не лише приймає виклики, а й може надавати усні консультації телефоном. З приводу викликів за номером «103» у працівників «швидкої» є ряд претензій до мешканців району, напевно, це стосується і всієї України. Мало кому відомі правила виклику бригад швидкої медичної допомоги, хоч новий їх варіант прийнято ще у 2009 році Міністерством охорони здоров’я України. Зрозуміло, не пропагуючи й не поширюючи цих відомостей, ніхто і надалі про них не знатиме, хоч вони дуже прості й зводяться до того, що «швидку» потрібно викликати лише в екстремальних випадках, а не тільки коли незначно підвищився артеріальний тиск чи температура тіла не досягає й 39 градусів, або заболіло горло, голова тощо. У правилах є перелік хвороб та травм, за яких можна робити виклик, порядок виклику, відповідальність і викликаючих, і лікарів.
Головний лікар установи розповів і про їхні проблеми, шляхи їх вирішення та плани на недалеке майбутнє.
– Здається, це є несуттєвою проблемою, але вона надзвичайно шкодить нашим авто, а саме – не на всіх вулицях міста ще обрізані дерева та кущі. Інша проблема, незалежна від нас, це те, що на багатьох будинках, особливо нових, відсутні номери та назви вулиць, тому в темну пору доби і тратиться час на з’ясування точної адреси виклику. До наших проблем належать і так звані старі проблеми: це старі авто із застарілою апаратурою, яка часто виходить з ладу, нині потребують заміни 5 таких машин. Так що ми плануємо всі ці проблеми вирішити і, найперше, закінчити капітальний ремонт нашого приміщення, збудувати гараж у с. Буданів, бо там «швидка» й досі ночує під небом. Також необхідно буде доукомплектувати новим сучасним медичним обладнанням старі авто, – зауважив Василь Кук.
А старший фельдшер ще нагадав, що для станції необхідно придбати нові три групи пристроїв для внутрішньокісткового доступу (мануальні, пружинно-ударні та акумуляторно-дрилеві), вже давно запроваджені в розвинених країнах у практику служб невідкладної медичної допомоги і які вже є в обласному центрі.
Є ще й глобальні плани всієї системи обласної швидкої медичної служби. Це створення мережі зв’язку і контролю за місцем знаходження бригад на території області з головним центральним диспетчером. Зв’язок має бути супутниковий, так як і в більшості розвинутих країнах Європи. Така система дасть змогу не лише надавати швидше медичну допомогу, а й значно зекономить час, кошти та пальне. Так, наприклад, одна з машин може не заїздити на головну свою базу всю зміну, а лише отримувати координати викликів у залежності від найближчого місця їх розміщення в певний час. Та всі ці плани впираються в кошти, от від них і залежить все і вся у нас в Україні…
Віктор Аверкієв
