Телеграми, накази і відповідальність: історія зв’язківця «Лелеки» з 44-ї тернопільської бригади
- Опубліковано: Ніка Холодовська
- —
- 19 Квітня, 2026 о 08:14
У 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола продовжують розповідати історії своїх військових. Цього разу — про старшого оператора відділення зв’язку на псевдо «Лелека», через якого щодня проходить вся ключова службова інформація.
Йдеться не просто про папери. Саме до його підрозділу надходять телеграми, розпорядження командування, документи від різних бригад і управлінь. Фактично — це центр обробки інформації, без якого неможлива злагоджена робота війська.
Перегляньте також:
- Тернопільський артилерист «Юпітер» розповів про реактивну систему залпового вогню «Ураган»
- Ситуація на фронті, озброєння та рекрутинг. Інтервʼю з начальником відділення комунікацій 44-ї артбригади
Робочий день «Лелеки» починається традиційно — з кави та обговорення головних подій. Далі — перевірка зв’язку з підрозділами, своєрідний щоденний «ритуал». Після цього починається основна робота: прийом рапортів, обробка документів, обмін телеграмами.
За словами військового, нині роботу значно спростили цифрові рішення, які використовують у Збройні Сили України. Проте відповідальність від цього не зменшується — кожен документ має значення, а помилка може дорого коштувати.
Найчастіше до нього звертаються із запитанням: куди саме надсилати документи. Через велику кількість управлінь та схожі контакти військові іноді губляться. У таких випадках «Лелека» допомагає зорієнтуватися та швидко знайти потрібний напрям.
До війська він повернувся у 2022 році після початку повномасштабної війни. До цього працював у Кривому Розі на підприємстві «АрселорМіттал». Рішення було свідомим — без вагань повернувся до підрозділу, де вже мав досвід служби.
Спочатку, зізнається, було складно адаптуватися до обсягу відповідальності. Але вже за кілька місяців опанував усі процеси настільки, що почав навчати інших.
Сьогодні «Лелека» впевнений: він на своєму місці. Каже, що саме відчуття потрібності та розуміння своєї ролі дає сили працювати далі.
У бригаді наголошують — такі історії ще раз доводять, що війна тримається не лише на передовій, а й на щоденній, часто непомітній роботі тих, хто забезпечує зв’язок і порядок у військовій системі.
