На даний час у Збаражі можна побачити ряд пам’яток, пов’язаних із “втраченим світом” місцевої єврейської громади. У даному дописі я просто хочу окреслити певні речі, про котрі я майже нічого не знаю і невідомо, чи колись знатиму.
У міжвоєнний період євреї складали третину усього населення нашого міста, тобто близько трьох тисяч мешканців. І, очевидно, на таку кількість населення однієї синагоги, хай навіть досить просторої, було б недостатньо. На це також звертав увагу світлої пам’яті Григорій Аршинов з Острога. Він був у Збаражі, у червні 2017 року і тоді нам пощастило побувати всередині збаразької синагоги — вперше і востаннє.
Перегляньте також:
- «Хлопці, доведіть, що ви — боги війни»: історія молодого командира гармати
- Іда Фінк повертається до Збаража: моновистава та пам’ять про письменницю
Покійний Олег Євгенович Мандрик також згадував про, як мінімум, дві синагоги у Збаражі — одну ми можемо побачити і зараз у місті — це головна або велика синагога [га-Бейт га-Кнесет га-Ґадоль — так вона названа у книжці Їзкор Збараж], а інша, за його словами, знаходилася по сучасній вулиці Володимира Великого, на місці теперішнього двоповерхового гуртожитку.
Певне світло на існування інших синагог чи молитовних будинків у Збаражі, проливають метричні книги. Хоча, вони не дають відповіді, а, радше ставлять запитання. Всі ці будівлі згадані у метричних книгах народжень Збаразької єврейської громади. Три записи стосуються обряду обрізання — надання імені хлопчикам, а три благословення — надання імені дівчаткам.
Для того, аби краще систематизувати ту скупу інформацію, подам її у хронологічному порядку, по мірі того, як синагоги, божниці, шкілки згадуються у метричних записах. Повторюся, що це радше постановка нових запитань, аніж пошук відповідей.
Окрім згадок у метричних книгах синагоги чи божниці [Великої синагоги, що збереглася до сьогодні], у записі з 1887 року зустрічаємо божницю кравців. У Збаражі проживало чимало кравців та й, зрештою, переважна більшість місцевих євреїв були ремісниками. Про це свідчать і записи у метричних книгах та різноманітних документах, що збереглися, і дані з епітафій на надгробках нового єврейського кладовища [типова фраза — “насолоджувався працею своїх долонь”].
Отож, цілком імовірно, що місцеві кравці мали свою, мабуть, невеличку “цехову” синагогу, де 28 жовтня 1887 року було здійснено обряд брит-міла [обрізання] синові шевця Пейсаха Шпайзера та Хани Бейли Корнблют [яка була донькою кравця Мойсея] і надане ім’я Герш [Цві, Нафталі — івритом].
У місцевому клойзі [хасидська синагога], у квітні 1893 року був проведений обряд обрізання та надане ім’я Якер Юда [Яків Єгуда] — немовляті, синові місцевого палітурника Арона Йоллеса та Сусслі Корнберґ. Зростання впливу хасидів у нашому містечку на рубежі ХІХ/ХХ століть і могло зумовити появу тут їхнього молитовного будинку.
Ще однією місцевою загадкою є мала шкілка [від школа] Каганова. Тут було надане ім’я Йосеф, під час обряду обрізання, синові Сусі та Фейґи Вітріолів. На жаль, про професію батька немовляти інформації відшукати не вдалося. Про те, що брит-міла мала місце саме у будівлі малої шкілки Каганової — вказано у примітках до даного запису. Кагане — дуже поширене прізвище серед місцевих євреїв. Про Саломона Кагане — місцевого ливарника, знаю з розповідей мешканця Збаража, старожила — Йоеля Волковіча Дрорі. На старих панорамних фото можна побачити високу чорну трубу — це, власне, ливарня Саломона Кагана… Можливо, він чи його, правдоподібно, заможна родина мала свою невеличку синагогу, молитовний дім, шкілку.
Серед метричних записів про народження місцевих єврейських немовлят згадуються “стара” та “нова” божниці. У старій божниці було надане ім’я Сабіна доньці Самуеля Зеліґа Вайсброта і Басі Бройде. А у новій божниці, у Збаражі, під час обряду благословення було надане ім’я Єва доньці ґуральника Маркуса Штернберґа та Сари Сиґалл. Якщо припустимо, що “стара” синагога — це “велика” або ж “головна”, то бачимо, що разом з нею, на початку ХХ століття у нашому містечку діяла і “нова” — правдоподібно, менша за розмірами, для меншої кількості вірян.
Наостанок, згадаю про ще дві невеликі культові споруди у селах Збаразького метричного округу. Про малу шкілку, правдоподібно, молитовний будинок у Терпилівці, згадується у метриці за 1900 рік. У травні згаданого року відбулося благословення надання імені Дебора -доньці Шейндлі Шпайзер та певного пана Л. Левінтера. І про ще одну синагогу, вже у селі Скорики згадується у звіті поліції 1935 року [з фондів ДАТО]. “10 серпня, о 10-й годині Лейб Рехель з Климківців і Лейб Ример з Медина [обидва села також належали до Збаразького метричного округу] учинили бійку під час молитви у синагозі у Скориках, чим зашкодили іншим, зібраним там же на молитві”.
Ось так коротко можна окреслити тему про ряд інших культових споруд єврейської громади у Збаражі. Можу зробити обережне припущення про те, що у нашому містечку було дві синагоги, а також ряд молитовних будинків, шкілок, а ще такі навчальні заклади як Талмуд-Тора [початкова школа для бідних єврейських хлопчиків] і чимала кількість хедерів [приватних початкових шкіл для єврейських хлопчаків]. Про ці школи спробую написати більше, але вже іншим разом.
Тетяна Федорів
На фото Велика синагога у Збаражі, спалена під час погрому 4 липня 1941 року. Фото з сімейного архіву Елізи Пенцер [Архів Яд Вашем]. А також фото цієї ж синагоги влітку 2024 року.
Коментарі
