Сьогодні весь світ відзначає день свободи преси. Це один із стрижнів демократії у будь-якій країні. Незалежна преса, незалежна журналістика є четвертою владою в країні. Як кажуть: у хаті повинен бути кіт, щоб миші боялися. Українська нація – волелюбна нація, яка має вимагати не поступатися у свободі слова і у свободі преси. Бо здавши свободу слова і свободу преси, ми отримаємо прямий шлях до диктатури.
Що ж ми маємо сьогодні в Україні?
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Маємо «єдиний мордофон». І водночас, не маємо незалежних військових кореспондентів, фактично, одиниці мають дозвіл висвітлювати події на фронті. Ми є свідками «наїздів» на Суспільне телебачення в Україні, яке хоча б на йоту є незалежними від влади і фінансується з державного бюджету, тільки у найменшому об’ємі за роки існування Суспільного.
Маємо «проплачених» блогерів. Ми маємо мережі ботів. Якщо раніше боти були від олігархів, то сьогодні ці боти обслуговують нинішню владу. Це все подається під призмою того, що «у нас війна і свобода слова має бути обмежена». Хочу нагадати, що ми маємо факт спрямування владою України до Ради Європи чергового листа про призупинення прав і свобод громадян України. Водночас, ми бачимо, що Зеленського і його оточення порівнювали з Черчиллем. Це мені нагадує те, як порівнювати палицю і автомат. Але під час Другої світової війни у Великій Британії свобода слова існувала, і того ж Черчилля критикували, а не критикували тільки Збройні Сили Британії. Тому критика у той час дозволяла владі виправляти помилки, які вона робила.
Волелюбна Українська нація, не мирімося із зазіханням на стрижень демократії – свободу преси і свободу слова. Бо це є одним не тільки стрижнем демократії, але й одним з ключових стрижнів наших вольностей. І ніяким Зеленським чи Єрмакам, Подолякам та іншим менеджерам не дозволимо загнати нас у 1937 рік.
Переможемо.
Павло Жебрівський
