На історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету відбулася лекція на тему «Заходи щодо збереження та промоції культурної спадщини. Паралелі на межі століть: Подільське туристично-краєзнавче товариство та Національний заповідник “Замки Тернопілля”».
Фото: Марія Дубас.
Думська Тетяна Олександрівна, заступниця директора з наукової та культурно-просвітницької роботи Національного заповідника «Замки Тернопілля», виступила перед студентами з доповіддю, що повязала минуле із сьогоденням.
Ключовим мотивом зустрічі стала ідея спадкоємності діяльності Подільського туристично-краєзнавчого товариства 1920–30-х років сучасним Національним заповідником.
Фото: Марія Дубас
Студенти дізналися, як у 1925 році в Тернополі фвиникло товариство, що займалося популяризацією історії, організацією екскурсій, виданням краєзнавчої літератури та створенням туристичної інфраструктури. За словами Тетяни Думської, сьогодні їхні наступники роблять все те ж саме, але з допомогою сучасних інструментів. Замість листівок – пости в соцмережах. А замість газет – власний сайт. Вона наголосила, що тодішні ентузіасти «грали в довгу», залучаючи молодь, інтелігенцію та представників влади.
«Одна лише пам’ятка не розвине туризм. Має бути система — маршрути, притулки, промоція. І так само — люди, які це рухають», — зазначила лекторка, проводячи паралелі з теперішньою роботою заповідника.
Наразі «Замки Тернопілля» опікуються двома десятками об’єктів національного та місцевого значення, серед яких замки у Збаражі, Вишнівці, Скалаті, Теребовлі та Золотому Потоці. Чимало зі студентів, приїхали іх містечок не знаходяться ці давні споруди.
Фото: Марія Дубас.
Команда заповідника продовжує справу попередників, працюючи на перетині охорони пам’яток, наукових досліджень, освіти та культурної дипломатії. Важливою частиною їхньої діяльності є також робота в цифровому просторі — використання соціальних мереж, вебсайтів та міжнародних платформ для привернення уваги до української спадщини.
Особливий акцент лекторка зробила на тому, що війна перетворює збереження культури на акт спротиву.
«Це наш генетичний код, наша ідентичність. Ми повинні його зберігати і передавати далі», — підкреслила вона.
Фото: Марія Дубас
На завершення Тетяна Олександрівна звернулася до майбутніх педагогів:
«Ведіть дітей до пам’яток. Нехай бачать історію не лише на сторінках підручника, а на власних вулицях. Лише так ми виростимо свідоме покоління».
Минуле — це не мертва хроніка, а живе джерело сенсів, яке формує наше майбутнє. Саме через осмислення історії ми вчимося цінувати самих себе.
Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com.
Слідкуйте
за нашими новинами в Твіттер,
долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
