Андрій Ваджра, публіцист, головний редактор сайту “Альтернатива”. Немає нічого більш дивного і таємничого, ніж великі інфраструктурні проекти на Україні. Про них багато і красиво говорять, довго планують, виділяють великі гроші на реалізацію, а потім про них благополучно забувають. І про проекти, і про виділені грошах. А якщо навіть щось в результаті таких проектів і виходить, то, як правило, не те, що треба, не там де треба і не за ті фінанси, які спочатку планувалися використати.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Свою особливу сторінку в великому списку епічних будівництв незалежної України обіцяє зайняти “Велика українська стіна” імені Арсенія Яценюка. Як відомо, ідея великого паркану вздовж українсько-російського кордону виникла у блискучого правителя Дніпропетровщини Ігоря Коломойського. А 3 вересня вже прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, як завжди суворо і мужньо, заявив про те, що “ми починаємо проект “Стіна”. Це будівництво реальної кордону між Україною і Російською Федерацією”.
Через тиждень прес-центр АТО поширив інформацію про початок будівництва на кордоні фортифікаційних споруд та встановлення систем інженерного загородження. Громадяни України з полегшенням дізналися, про те, що вже копається близько півтори тисячі кілометрів траншей і ходів сполучення, понад 8 тис. Окопів, а також зводиться понад 4 тис. Бліндажів і багатокілометрових загороджень. Все це українська преса подала як початок зведення “Стіни”. Як кажуть, Яценюк – сказав, Яценюк – зробив.
Але потім з’ясувалося, що насправді це не так. Як повідомили в Держприкордонслужбі, ніяку “Стіну” ніхто не зводить. Не існує навіть її проекту. А траншеї, рови, окопи і бліндажі копаються без жодного плану і проекту. Тому, щоб вони не заважали зведенню “Стіни”, їх скоро треба буде закопувати. А ще треба буде прибирати мінні поля, які українські військові з переляку понатикали уздовж всієї українсько-російського кордону. Як виявилося, на споруду “Стіни” Кабмін, за словами директора міжнародного правового департаменту Адміністрації Держприкордонслужби Олександра Мельникова, відвів 56 місяців.
Тобто – чотири з половиною роки. Будувати її планується в два етапи. Спочатку будуть обладнані ділянки поза зоною бойових дій – у Чернігівській, Сумській, Харківській областях та на півночі Луганської, а також уздовж узбережжя Азовського моря. А потім у планах Кабміну будівництво 400 км “Стіни” на території нинішніх “ДНР” та “ЛНР”.
Сама “Стіна” буде собою представляти територію, облаштовану земляними і бетонними валами, контрольно-слідової смуги, системами оптико-електронного спостереження, сигналізаційними комплексами, рокадну дорогами і фортифікаційними спорудами, що запобігають рух техніки. На кордоні викопають рови глибиною до 2 м і не менше 4 м завширшки.
12 вересня Яценюк знову згадав про свій стратегічному плані і заявив, що на проект “Стіна” виділено 100 млн гривень, і роботи з будівництва інженерних споруд благополучно розпочаті. А перший етап робіт в рамках проекту, як повідомила прес-служба Кабінету міністрів України, планується завершити до 30 вересня.
Рада. Архівне фотоЗатаів подих, вся країна занурилася в очікування закінчення першого етапу. Громадяни з добре розвиненою фантазією навіть уявляли собі величезну кількість працюючої будівельної техніки, тисячі будівельників різної спеціальності не покладаючи рук зводять складні фортифікаційні споруди, шум, гам і киплячу роботу. І ось, нарешті, настав 30 вересня. Багато задавали собі питання: хто буде розрізати стрічку на закінчення першого етапу будівництва – Яценюк чи Порошенко. А також чи буде салют і хорове виконання державного гімну.
Але раптом як грім серед ясного неба країну облетіла звістка про те, що перший етап будівельних робіт зі зведення Великої української стіни так і не було розпочато. Пролазливі українські журналісти спробували побачити плоди місячного зусилля Кабміну, але виявити уздовж українсько-російського кордону сліди епохального будівництва або хоча б натяки на його присутність не змогли. Державна прикордонна служба повідомила розгубленим журналістам, що проектом “Стіна” займається Міністерство інфраструктури. А дане міністерство у свою чергу пояснило, що відповідальна за проект відомство ще остаточно не визначено, а МІУ відповідає поки виключно за технічні питання проекту. Втім, як виявилося, на даний момент не існує і самого технічного проекту “Стіни”.
В зв’язку з відсутністю всяких слідів будівництва, про початок якого було заявлено Кабміном, Віктор Балога (екс-глава Секретаріату президента) на своїй сторінці в соціальній мережі публічно припустив, що виділені на проект з держбюджету України гроші були розкрадені високопоставленими чиновниками.
“Мені цікаво, а хто цю стіну, або хоча б мінімальний натяк на неї бачив? – Запитував Балога. – Хто може показати хоч якісь інженерні споруди, які уряд встиг побудувати на кордоні з РФ? Або стіна існує тільки на папері? А на неї, між іншим, з бюджету виділено 100 млн грн. Так скільки кілометрів Стіни побудовано, або кошти розкрадені на вибори? “. З урахуванням великого досвіду керівної роботи на високих державних постах, Віктору Івановичу сам Бог велів знати, куди з казни можуть подітися гроші, виділені на епічну будівництво, про яку багато говорять, але якої ніхто не бачив.
Саме цікаве, що на даний момент в Кабміні ніхто не знає, куди протягом доби з рахунків Міноборони, Мінінфраструктури та Прикордонної служби зникли виділені на проект “Стіна” кошти загальною сумою в 7,7 млн доларів. Абсолютно таємнича і незрозуміла історія. Не виключено, що це – спецоперація ФСБ, спрямована на підрив національної безпеки та обороноздатності України. Втім, з цього приводу ніхто особливо не сумує. Приміром, народний депутат Юрій Сиротюк від фракції “Свобода”, який є членом парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, заявив, що “зведення” Стіни “- це просто піар-проект” уряду. І не більше того. На його думку, уздовж українсько-російського кордону повинні бути не тільки рови, бліндажі, окопи і стіни, але також козацько-військові поселення, з істинними українськими патріотами, озброєними стрілецькою зброєю і посилені мінними полями.
Гроші пропали, будувати “Стіну” так і не почали, тому, судячи з усього, вся надія на безкоштовний народний ентузіазм.
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.
