4 липня 2025 року в приміщенні монастиря сестер Феліціянок відбулося відкриття нової виставки етнографічної спадщини українського Сходу. Колекція старожитностей, представлена на експозиції, була сформована зусиллями Оксани Проселкової — вчительки української мови та літератури з міста Краматорськ. Упродовж багатьох років вона збирала етнографічні пам’ятки українського Сходу – рушники, хатні ікони, народний одяг, прикраси, світлини, предмети побуту – переважно на територіях Донеччини, Луганщини, Полтавщини, Черкащини, Сумщини та Чернігівщини. Частина предметів була подарована місцевими жителями, інші – виявлені під час експедицій у віддалені села. Усе це зберігалося в умовах постійної загрози з боку окупаційного режиму після 2014 року.
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, колекцію довелося терміново евакуювати з Краматорська. Завдяки відвазі та рішучості Оксани Проселкової та Ганни Ощепкової – ці культурні скарби вдалося врятувати та вивезти на безпечну територію.
Перегляньте також:
- У Тернополі можна відвідати фотовиставку пам’яті Віктора Гурняка
- Щорічна конференція DistributionMaster-2025 зібрала ключових гравців FMCG-сектору
Оксана Проселкова – вчителька української мови та літератури, культурна діячка, краєзнавиця, уродженка міста Краматорськ Донецької області. Упродовж багатьох років займається дослідженням та збиранням етнографічних пам’яток українського Сходу, зокрема Слобожанщини, Донеччини, Луганщини, Полтавщини та Черкащини. Учасниця численних експедицій у віддалені села Східної України, де записувала спогади старожилів, документувала побут, народне мистецтво, фотографувала залишки традиційної архітектури та збирала предмети, які розповідають про щоденне життя українців у XIX–XX століттях.
Ганна Ощепкова – підприємиця, громадська діячка, волонтерка. Родом із Прикарпаття, проте вже багато років активно підтримує культурно-просвітницькі ініціативи, спрямовані на збереження нематеріальної спадщини України. Вона є однією з засновниць Етнофундації «Рід» – ініціативи, що покликана зберегти, популяризувати та інтегрувати у сучасний культурний простір автентичну спадщину українських земель, зокрема тих, що нині потерпають від війни.
Мета виставки – актуалізувати ідентичність Слобожанщини як невід’ємної частини українського етнокультурного простору, зберегти голос і обличчя регіону, пам’ять про його людей, традиції та побут. Вона запрошує не лише подивитися, а й відчути – родинність, тремтливу любов до землі, біль втрати й надію на відновлення.
Після евакуації зібрана колекція стала основою для серії пересувних виставок під назвою «Старожитності Слобожанщини», мета яких – актуалізувати ідентичність Східної України як невід’ємної частини українського етнокультурного простору. Виставка вже побувала у Коломиї, Калуші, Долині, Галичі, Бережанах, Ужгороді. Вона створила платформу для міжрегіонального культурного діалогу між мешканцями Сходу та Заходу України.
Унікальна експозиція прибула до міста Збараж, де 4 липня відбулося її урочисте відкриття в приміщенні монастиря сестер Феліціянок, що входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». Модераторкою заходу виступила Ольга Станкевич, начальниця відділу обслуговування туристів і масово-освітньої роботи. Із вступним словом до гостей звернулася головна зберігачка фондів заповідника Надія Макарчук, яка розповіла про діяльність пані Ганни Ощепкової.
Захід розпочався спільною молитвою, яку очолили священики: о. Олексій Боднарчук, викладач Тернопільської Вищої духовної семінарії, адміністратор парафії Христового Воскресіння м. Збараж, та о. Михайло Найко, настоятель храму Преображення Господнього с. Залужжя. Начальник відділу культури Збаразької міської ради Олег Гафткович наголосив на подібності вишивальних технік рушників різних регіонів, що свідчить про культурну єдність.
Особливо емоційним був виступ Ганни Ощепкової, яка поділилася спогадами про евакуацію колекції – з постійним страхом перед обшуками, але з твердою вірою у важливість місії: зберегти культурну пам’ять про свій край.
У промовах під час відкриття виставки неодноразово звучала думка, що сьогодні йде не лише війна за територію, а й війна за історичну пам’ять. Колекція є спробою зберегти голос українського Сходу, показати його справжнє обличчя, автентичне й глибоке.
На виставці у Збаражі було представлено кілька десятків автентичних артефактів кінця XVIII – початку XX століття: вишиті рушники, хатні ікони, народний одяг, прикраси, давні фотографії. Більшість експонатів зібрано під час експедицій або передано небайдужими мешканцями, деякі – врятовано з окупованих територій, попри величезні ризики.
Виставка відкриває багатошарову культурну карту Слобожанщини – регіону, що включає сучасні Харківську, Полтавську, Луганську, Донецьку, Сумську, Чернігівську та Черкаську області. Через побутові речі, строї, зображення родин, сакральні предмети проступає жива Україна – така, якою вона була у щоденному житті простих людей на сході країни.
Ці експонати є не просто речами минулого – вони символи національної пам’яті, спротиву, збереження традицій. Багато з них передано після 2014 року, у розпал окупації – через руки звичайних людей, які не хотіли допустити втрати пам’яті.
Виставка «Старожитності Слобожанщини» – це не лише мистецька подія, а й культурний акт спротиву забуттю. Вона засвідчує, що українська культура не просто виживає у час війни – вона оновлюється, свідчить, єднає. Це голос предків, який промовляє через вишивку, ікону, пісню. Це дар надії – тим, хто воює, тим, хто пам’ятає, і тим, хто ще шукатиме своє коріння.
Наталія Ганусевич
НЗ «Замки Тернопілля»
Коментарі
