«Спецоперація капітуляція»
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 6 Жовтня, 2026 о 22:43
Найбільше в Україні хочуть миру люди, які воювали і воюють, ті, хто хоронив своїх побратимів і посестер, хто дивиться у вічі дітям полеглих захисників.
Проте війна – це не бажання миру лише однієї сторони. Це завше згода як мінімум двох сторін. Так що можемо прагнути, але східна мудрість каже: скільки не кажи «халва», в роті солодко не стане.
Перегляньте також:
- Боснійський сценарій для України: чому «мир за будь-яку ціну» може стати пасткою
- Троє дітей травмувалися у ДТП на Тернопільщині: поліція розшукує одного з водіїв
Надворі чергове осіннє загострення р@шизму з боку московитів – вони знову змінили свою стратегію спроб упокорити Україну. У них не виходить «на землі», на лінії боєзіткнення, тому вони перейшли до терору мирного цивільного населення, бо не можуть зупинитися в агресії, адже це спричинить їхній крах як імперії.
Заяви «скорботної коняки», яку часом називають міністром Лавровим, чи «кривавого карлика», чи його чорнорота Пєскова – продукують лишень агресію, пихатість і впевненість, що їм вдасться упокорити Україну і її націю.
Та іншого від них притомні українці ніколи й не очікували. Це закінчені покидьки, які отримують задоволення від знищення людей.
Терор сьогодні – це ракети, шахеди, влучення в мости через Дніпро. Це не стратегія знищити мости. Вони розуміють, що навіть сотнею шахедів ці мости не зруйнувати. Такі дії мають першу мету московитів – посіяти паніку серед киян і взагалі цивільних українців.
Замість підтримки духу українська спільнота зустрілася з підігруванням ворогу з боку своїх владоможців. «Потужний» мер-боксер, «незламний боневтік», «оновлений уряд» наголошують, що зима як ніколи буде важкою, про те, що грошей у бюджеті немає, ракет для ППО немає, ну нічого не має… Це не попередження – це політика паніки і безвідповідальності й бажання не миру, а капітуляції України, щоб нарешті почати дерибанити міжнародні кошти на «відновлення» своїх статків і майбутніх судових застав.
Але й цього їм виявилося замало. На арену виходить любитель біло-блакитних шаликів – регіонал, а нині – депутат євросолідарист О. Гончаренко (спадкоємець Костусєва, полковника КДБ, якщо хтось не знав). Він також заявляє про так званий мир за будь-яку ціну, на будь-яких умовах, негайно і вже.
Другим голосом йому вторить давнішній помічник зрадника-кдбіста, резидента ФСБ Сівковича, депутат «слуг» Д. Гетьманцев. Він вирішив зробити перерву у нищенні економіки України.
До капели долучився «голуб миру» – нинішній мер Харкова Терехов, який, за словами колишнього очільника Харківського СБУ Дудіна, готовий був зустрічати московитів із хлібом-сіллю і рушником ще у лютому 2022 року.
Звичайно, зграя навряд чи могла звучати, якби Банкова цього не хотіла.
Ось усе це кодло – воно за мир? У когось хоч на йоту є сумніви, що це є чергова спецоперація з примусу до фактичної капітуляції України? Ніхто з цих «голубів миру» жодного дня не був на фронті. Їхні діти не воюють за Україну. І, скоріше за все, всі ці люди давно мають паспорти, як мінімум ізраїльські, а по максимуму – європейські.
Це торгаші, які торгують територією України, українською державою, українською нацією, нашою волею. Всі ці заяви вмотивовані дзвінкими монетами. Немає тут уболівання за українців, немає тут уболівання за долю України.
Ми, хто воював і чиї діти воюють, прагнемо миру. Прагнемо миру не ціною рабства, не в обмін на знищення своєї ідентичності. Для нас мир – це велич українського духу, коли ноги окупанта не буде на жодній п’яді української землі.
Все інше – шлях примусу до рабства і покори. Все інше – намагання принизити і розмити українство.
Не дозволимо покидькам, мародерам торгувати нашими душами, нашою волею.
Ми – українці, і ми переможемо ворогів та приберемо в хаті, і лиш так здобудемо правдешній мир собі та наступним поколінням.
Павло Жебрівський
