Сьогодні “День фермера”. Але в Україні це скоріше день пам’яті про нього.
Фраза “ще назва є, а фермера немає” – це не просто сільський фольклор. Це діагноз. Ляльководам. Термінальна стадія.
Ми сидимо на золотій жилі: “майже 50% всіх європейських чорноземів – наші. Це близько 10% світових”. Ґрунт, за який б’ються в усьому світі. Але що ми маємо на виході?
Результати українського фермерства як країни?
Ганебно низькі, як для такого багатства. Порівняємо з “бідними” сусідами?
- Нідерланди:Землі – копійка (у 70 разів менше за Україну!), але вони – другий у світі експортер сільгосппродукції.Вартість експорту – сотні мільярдів євро. Фермерських господарств? Сотні тисяч.
- Данія:Крохітна країна. Але світовий лідер у виробництві свинини, молочних продуктів. Кооперативи (як Arla) – основа успіху.
- Польща:Чорноземів – мізер. Але сільське господарство – потужний стовп економіки. Фермерів? Понад мільйон!
А в Україні? Фермерських господарств – жалкі десятки тисяч. І їх кількість тане на очах. Навіть ціни на продукцію диктують не вони.
Чому? Причини очевидні та болючі:
1. “Не зуміли об’єднатися в кооперативи”.Або не захотіли. Кожен сам за себе. Але проти латифундій олігархів та агрохолдингів-монстрів поодинці фермер – як мураха проти танка. Сила – в об’єднанні ресурсів, техніки, логістики, торгівлі. Але кооперативів – одиниці. Системи – немає.
2. “Підтримка держави”?Її практично ніколи не було.Не на словах, а на ділі. Доступ до кредитів? Держсубсидії? Страхування? Навіть елементарний захист від рейдерства? Мізер. Держава давно віддала аграрний ринок на поталу великому капіталу.
3. “Вихід на ринки”?Якщо ти не агрохолдинг – тобі закриті шляхи до логістики, елеваторів, великих закупівельників, експорту. Фермер затикається у локальних базарчиках, поки мільйони тонн зерна йдуть через великі контори.
4. Земельна політика.Хто віддав свою пайку в оренду за **безцінь** олігархам та латифундистам? А сам поїхав “до справжнього фермера” за кордон пахати? Це – національна зрада власного потенціалу. Земля, що годує світ, не годує свого господаря.
Світ справді тримається на фермерстві.Але в Україні фермер вимирає як клас. Його витісняють, видавлюють, не дають розвиватися. Наші чорноземи – це не наше багатство. Це багатство олігархів, латифундистів та іноземних інвесторів, які використовують землю та ресурси за безцінь.
От і виходить: найбагатша земля Європи – найбідніше фермерство.”День фермера”? Швидше, день його відспівування. Поки не змінимо цю викривлену форму господарювання, фраза “земля є, фермера немає” буде наше назавжди актуальне гасло.
Михайло Апостол
Коментарі
