Смерть військового у Більче-Золотецькій лікарні на Тернопільщині: що відомо

У реабілітаційній лікарні на Тернопільщині помер солдат ЗСУ Олександр П., який проходив лікування після поранення. За версією закладу, смерті передував самовільний відхід і вживання алкоголю. Водночас обласна військова адміністрація , намагаючись уникнути скандалу, класифікувала справу як «таємну», а не прокоментувала системні проблеми, на які вказує цей випадок. 

За даними КНП «Більче-Золотецької обласної лікарні реабілітації імені В. Г. Вершигори», які підтверджені офіційною відповіддю на запит ГО «Підтримка молоді Тернополя», солдат Олександр П. прибув до закладу 9 жовтня 2025 року.

Вже через два дні, 11 жовтня, він самовільно покинув територію лікарні та повернувся опівночі у стані алкогольного сп’яніння. Зазначається, що скарг від нього не надходило, і він ліг спати.

О 4:45 ранку 12 жовтня співмешканець по палаті виявив, що військовий не подає ознак життя. Лікарка-чергова Наталія Скочиляс констатувала смерть.

Тіло передали на судово-медичну експертизу до м. Борщів. Про інцидент повідомили поліцію та прокуратуру.

Наступного дня, 13 жовтня, лікарня формально виконала частину звітності: про смерть повідомили військову частину, де служив Олександр П., та Департамент охорони здоров’я Тернопільської ОВА.

Втім, як офіційно підтверджує сама лікарня, її безпосереднього керівника — Тернопільську обласну раду — про трагедію не інформували. Це порушує внутрішні регламенти та викликає питання про справжній контроль обласної влади над підвідомчими установами.

Того ж дня відбулася службова нарада під керівництвом гендиректора Любомира Синоверського. Однак повноцінний розгляд випадку неможливий, оскільки медичну карту пацієнта вилучили слідчі.

На прямий запит ГО «Підтримка молоді Тернополя» до Тернопільської ОВА про обставини смерті військовослужбовця отримали офіційну відмову.

У листі № 05-11328/42 від 27 жовтня 2025 року, підписаному заступником начальника ОВА Володимиром Василенком, стверджується, що запитувана інформація «належить до категорії інформації з обмеженим доступом». Посадовці посилаються на Указ Президента про воєнний стан та на пункт 2 частини 1 статті 22 Закону «Про доступ до публічної інформації».

Проте, згідно з тим же законом, обмеження можливе лише якщо розголошення реально зашкодить обороні чи безпеці держави. Чи може смерть солдата в тиловому шпиталі через два роки після поранення становити державну таємницю? ОВА цього не пояснює, пропонуючи громадській організації оскаржити рішення в суді.

Попри формальні звіти, закритість ОВА та незавершене розслідування залишають без відповіді головні системні питання:

• Безпека пацієнтів: Чому військовий, який перебував на реабілітації після поранення міг вільно залишити територію без супроводу чи контролю?
• Контроль персоналу: Які заходи вжив медперсонал, коли пацієнт самовільно залишив заклад? Чи буде проведено службове розслідування щодо дій лікарів та чергових?
• Результати розслідування: Які попередні висновки слідчих та судово-медичної експертизи? Що саме стало причиною смерті — інтоксикація, супутні захворювання чи інші фактори?
• Відповідальність керівництва: Чому лікарня приховала інцидент від свого безпосереднього керівника — обласної ради?

Олександр П. був мобілізованим солдатом ЗСУ, який отримав поранення і проходив реабілітацію. Його смерть у тилу, у стінах лікарні, яка мала його лікувати та захищати, стала ще одним символом системної кризи у сфері військової реабілітації.

У умовах війни суспільство має право знати правду про життя і смерть своїх захисників. Відмовлятися надавати інформацію під грифом «обмеженого доступу» — це не захист державних інтересів, а спроба приховати управлінську неспроможність та системні проблеми в медицині та реабілітації.

Особливу увагу до цієї історії ГО «Підтримка молоді Тернополя» привернула не лише через сам факт смерті військового у тиловій лікарні, а й через особу загиблого. За наявною інформацією, Олександр П. був сиротою, який не мав близьких родичів, здатних відстоювати його права чи вимагати правди про обставини смерті. Саме тому громадська організація вважає своїм обов’язком публічно захищати інтереси тих, хто опинився без голосу — військових, котрі після фронту залишилися сам на сам із бюрократією, байдужістю та замовчуванням.

Активісти вимагають відкритості від органів влади та слідкувати за розслідуванням обставин смерті солдата Олександра П. і залишає за собою право оскаржити в суді безпідставну відмову ОВА.

Антон Веселий

Недавно ми писали – Лікарня без грошей і без «броні»: як у Більче-Золотецькій лікарні на Тернопільщині зникають зарплати

Лікарня без грошей і без «броні»: як у Більче-Золотецькій лікарні на Тернопільщині зникають зарплати