Коаліційну угоду «Європейська Україна» у листопаді 2014 року підписували лідери п’яти парламентських фракцій: на той момент голова «Народного фронту» Олександр Турчинов, очільник фракції БПП Юрій Луценко, «Самопомочі» – Олег Березюк, Радикальної партії – Олег Ляшко та «Батьківщини» – Юлія Тимошенко. Далі – кожен депутат окремої фракції своїм підписом засвідчував згоду на вступ у коаліцію в окремому листі.
Першочергово до складу “Європейської України” входило 302 нардепи: 146 від БПП, 83 від Народного фронту, 32 із “Самопомочі”, 22 від Радикальної партії і 19 – “Батьківщини”.
Сьогодні у складі БПП — 136 депутатів, у НФ — 81, у “радикалів” – 21, в “Батьківщині” – 19 і “Самопомочі” – 26. Загальна кількість — 283.
Мінус “Самопоміч” і “Батьківщина” (про вихід яких спікер Володимир Гройсман офіційно заявив, плюс — надійшли офіційні звернення про відкликання їхніх підписів з-під коаліційної угоди) — залишається 238 депутатів.
Запитаєте, а як же “радикали”? Якщо упустити те, що ще в четвер, 18 лютого, Олег Ляшко розповідав журналістам, що підставою для виходу з коаліції була його публічна заява, а надвечір 19 лютого у ЗМІ з’явилась його відповідна заява від 2 вересня минулого року.
І допустити, що він і справді виконав необхідні юридичні процедури для такого кроку, то кількість депутатів коаліції зменшується на 21. Тобто становить 217.
Більш того, нещодавно заяву про вихід з коаліції написало також троє уже позафракційних депутатів, котрі були в складі БПП, а потім утворили міжфракційне об’єднання “Народний контроль” – Дмитро Добродомов, Олег Мусій та Богдан Матківський. А також член БПП, також представник “Народного контролю” — Андрій Антонищак. Кількість депутатів коаліції, таким чином, зменшилась до 213.
Що стосується нардепів, котрі вийшли з фракцій БПП (наразі чинних депутатів 11), і числяться чи то позафракційними, чи, наприклад як депутат Рибчинський, що перейшов у “Волю народу”, – членами інших фракцій, формально вони є членами коаліції, оскільки про їхню заяву про вихід із неї нічого не відомо. Збільшуючи кількість “коаліціантів” до 224.
Така ж ситуація щодо нині вже позафракційних п’яти екс-членів “Самопомочі”, котрих виключили зі своїх рядів до виходу фракції з коаліції, а також Вячеслава Константіновського, який вийшов з НФ, але нічого не повідомив про вихід з коаліції. Плюс — двоє керівників ВР — Гройсман і Парубій, що виходили з фракцій (але, знову ж таки, не з коаліції), згідно з регламентом. І таким чином кількість членів коаліції становить 232.
Отже, до розвалу коаліції політики мають в запасі ще, як мінімум, довести 7 депутатів до виходу з неї. Звісно, ніхто не виключає й інших – ситуативних коаліційних утворень під те чи інше голосування. Який формат роботи коаліції виберуть провладні фракції: залучення окремих фракцій чи коаліцію з числа позафракційних депутатів, – стане очевидно уже в найближчій перспективі. Втім, наразі юридичних підстав говорити про розпад коаліції немає.
Більш того, хочу наголосити, що навіть у протилежному випадку, Конституція закріплює за Президентом лише його право (а не обов’язок) розпуску парламенту. Тож парламент може скільки завгодно демонструвати видимість роботи. Хіба що їм цього не дозволять виборці…
Запитаєте: чому в коаліцію можуть входити і позафракційні депутати?
Формування парламентської коаліції передбачено Конституцією, рішенням Конституційного Суду 2010 року і нормами коаліційної угоди. Упущу загальні законодавчі умови утворення коаліції і зосереджусь на її складі.
Конституцією, зокрема, передбачено формування “коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради”.
В історії тлумачення цієї норми — два рішення Конституційного Суду (2008 і 2010 років). Так, першим КС сказав, що “до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати України, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію”.
Два роки потому цю ж норму судді КС роз’яснили по-іншому: “…окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції, мають право брати участь у її формуванні, тобто входити до більшості народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України”.
Рішення КС 2010 року було пізнішим, а отже має вищу силу.
Тож сьогодні в парламентську коаліцію можуть входити як депутати — члени фракцій, так і позафракційні.
