Шоу на крові чи війна?

Пакистан та інші уряди подали «найвеличнішого» лідера з Америки на Нобелівську премію миру. І все це — нібито за утвердження миру між Ізраїлем та Іраном. Вони точно переконані, що це була війна? Хіба Ізраїль уперше бомбардує Іран? Ні. Можливо, цього разу трохи більше долучилися США зі своїми глибинними бомбами? Так. Але війна завершується або знищенням військового потенціалу, або окупацією, або зміною режиму.

Чи досягли своїм бомбардуванням Ізраїль і США хоча б однієї з цих цілей?

Перше. Аятоли лише зміцнилися, адже у диктаторських режимів ключове завдання — мати зовнішнього ворога. І для внутрішнього споживання в Ірані цей ворог остаточно утвердився.

Друге. Чи знищено ядерний потенціал Ірану? Уже навіть ЗМІ, не кажучи про аналітичну спільноту США, говорять про те, що збагачений уран залишився недоторканим. У найкращому разі було пошкоджено близько 10% центрифуг. А скільки їх у Ірані? За оцінками — від 2,5 до 3,5 тисячі.

Крім того, розвідники повідомляють, що споживання електроенергії у районах, де розміщені центрифуги, не зменшилось.

То що ж це було?

Це було шоу — з невинними жертвами. Дух аятол знову постає як ворог. Для Нетаньягу — це відтермінування розвалу коаліції та уникнення відповідальності за чотири кримінальні провадження. А «найвеличніший» лідер із США здобув ефемерну славу миротворця. Тобто, владні особи отримали профіт, а цивільні іранці й ізраїльтяни — поранення й загибель. Це шоу на крові. Це не війна.

Це також спроба деяких країн відвернути увагу від України та применшити агресію московії. Тобто, урівняти черговий напад московитів на Україну зі «шоу» між Ізраїлем та Іраном за участі США.

Не ловімося на шоу. Бо справжня, найкривавіша з часів Другої світової війна — триває на українській землі.

Єднаймося. Аналізуймо. Перемагаймо.