Що було б, якби ми знали, коли і як помремо
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 3 Січня, 2026 о 21:13
Уявіть: ви точно знаєте, коли і як помрете. Ця думка здається фантастичною, але розгляд такого гіпотетичного сценарію допомагає зрозуміти, як усвідомлення смертності впливає на наше життя, мотивацію та суспільство загалом.
Смерть — неминуча для кожного. Психологи вважають, що страх перед нею постійно присутній у підсвідомості, впливаючи на наші рішення: від відвідування церкви чи спортзалу до створення сім’ї, написання книг чи заснування бізнесу.
Перегляньте також:
Зазвичай ми відганяємо думки про смерть, фокусуючись на повсякденному. “Ми проживаємо більшу частину життя, не думаючи про свою смертність”, — зазначає Кріс Фойдтнер, педіатр і етик з Університету Пенсильванії.
Але що, якби ця невизначеність зникла? Якби ми знали точну дату кінця?
Вплив страху смерті на поведінку
У 1980-х роках виникла “теорія управління страхом смерті” (terror management theory), розроблена Шелдоном Соломоном та колегами. За нею, люди створюють культурні системи цінностей, щоб стримувати екзистенційний жах від усвідомлення власної тлінності.
Понад 1000 експериментів показали: навіть коротке нагадування про смерть (наприклад, слово “смерть” на екрані на лічені мілісекунди чи розмова біля похоронного бюро) змінює поведінку.
Ми стаємо лояльнішими до “своїх” — людей з подібними поглядами, зовнішністю чи походженням. Водночас агресивнішими до “чужих”. Підтримка харизматичних лідерів зростає, а толерантність падає.
Негативні ефекти: зловживання алкоголем, переїдання, шопінг-терапія чи байдужість до екології.
Якщо всі знатимуть дату своєї смерті, суспільство може стати більш ксенофобським, агресивним і байдужим до майбутнього. Але не все так однозначно: деякі дослідження показують протилежне — зростання альтруїзму та співчуття.
Наприклад, буддистські ченці реагують на думки про смерть спокійно. А роздуми про власну смерть (як вона вплине на близьких) роблять людей щедрішими — наприклад, готовішими стати донорами.
“Усвідомлення скінченності життя допомагає цінувати його та відчувати єдність з іншими”, — каже Єва Йонас з Зальцбурзького університету.
Індивідуальні реакції
Реакція залежатиме від характеру людини та обставин смерті. Невротики можуть впасти в паніку, тоді як знання про мирну смерть у старості — навпаки, заспокоїти.
Спостереження за термінально хворими показують типові фази: спочатку заперечення та боротьба, потім — прийняття та планування залишеного часу.
Більшість обирає або інтенсивну боротьбу з хворобою, або фокус на близьких і улюблених справах.
Деякі уникатимуть “запрограмованої” смерті (наприклад, не сідатимуть за кермо, якщо передбачена аварія). Інші можуть спробувати самогубство, щоб “обдурити долю”.
Знання кінця може розбудити творчий потенціал: люди, які пережили близьку смерть, часто стають кращими — більш духовними, вдячними за життя.
Але для багатьох це призведе до нігілізму: “Навіщо старатися, якщо все скінчиться?” — відмова від здорового способу життя, залежності чи ізоляція.
Ймовірно, більшість чергуватиме періоди продуктивності з депресією та пороками.
Зміни в суспільстві
Суспільство кардинально трансформується: зросте попит на психіатрів, з’являться нові ритуали навколо “відомої” смерті. Більше уваги до кінцевого — менше до довгострокових проєктів.
Незалежно від реакцій, наближення дати викличе стрес: “Це найрадикальніша зміна в житті — від буття до небуття”, — підсумовує Фойдтнер.
Гіпотетичний сценарій показує: невизначеність смерті — це захисний механізм, який мотивує жити повноцінно. Знання кінця могло б як руйнувати, так і надихати — залежно від нас самих. Можливо, це нагадування краще цінувати час, який маємо зараз.
Рейчел Нуве
Role, BBC Future
Коментарі
