Сьогодні побував на презентації «Курви війни» Сергія Ухачевського у нашій обласній науковій бібліотеці. Модерувала Сергієва однокурсниця по філфаку Ольга Бас. І хоча пані Ольга зізналася, що досвіду ведення подібних зустрічей у неї нема, але, як на мене, може, саме це й сприяло щирій, чуттєвій розмові, та й у залі було чимало філологинь, прихильниць Сергієвої творчості.
Він попросив мене розповісти про наші 90-ті, коли ми познайомилися, і коли тільки-но вийшов його перший «авантюрний роман», як він сам його означив, «Пройдисвіти». Відтак «Пройдисвіти-2» , я вже публікував у «колонці з продовженням» у «Тернополі вечірньому»…
Перегляньте також:
І сьогодні згадалося дещо і з тих непростих часів також, коли ми писали і жили написаним, неприкаяні і часто без гроша в кишені, але наповнені вітром свободи й позбавлянням осоружного совкізму як у собі, так і навколо себе. Як і тоді, так і тепер, у нашому середовищі, ми й досі стаємо героями і персонажами один одного, коли з однієї випадкової розмови, чи навіть фрази може початися новий роман, або дорога на війну, як було у мене після розмови із Сергієм восени 2016-го, а вже взимку я опинився у степу під Авдіївкою…
А коли почалася повномасштабка, то, пригадую, навіть не здивувався, коли мені сказали, що Сергій знову у добровольцях… А ще він один, може, навіть перший, із «Тернопільської альтернативи» – було таке літературне явище, чи то пак – феномен, у Тернополі наприкінці дев’яностих, і один із нашої «детективної трійці» уже в «нульових»…
А ще він виявився, по-своєму чи не найпослідовнішим з усіх, не зрадивши себе і своєї прихильності до динамічних, по-чоловічому стриманих на слова і у той же час багатих на яскраві моменти текстів: пригодницького, авантюрного роману, нехай навіть ідеться про ту війну, яка ще триває. І все це сповна проявилося у його новому романі-версії «Курва війна». І про це я також не міг не сказати.
До речі, фото Миколи Василечка, який у лавах Збройних Сил захищає Україну, але під час короткої відпустки завітав на презентацію.
Олекса Вільчик
Коментарі
