Їхав сьогодні зі Львова на Київ. Десь під Бродами “подружився” з Audi Q5. Ну як “подружився”… білосніжна “аудюха” “впала на хвіст” і, тримаючись на безпечній дистанції, створила доволі швидкий тандем, у якому я виступав “спонсором”, себто йшов попереду, беручи на себе ризики стосунків з ДАІ:). Ну та що я вам розказую, ви і самі знаєте, як це виглядає. Я пару разів здавав вправо, пропонуючи К*юсі теж побути “спонсором”, бо зазвичай, коли йду з кимось тандемом, то таке практикую, кілометрів 40 я попереду, потім уступаю, потім знову я, таке.
Перегляньте також:
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
- Нові можливості ЗСУ: як ракети ATACMS змінюють хід війни
Але К*юха повторювала маневр вправо,не бажаючи випереджати мого Реджинальда. Ну, та й не проблема: траса незавантажена, видимість прекрасна, дорога суха, сонечко сяє, настрій хороший. Ладно, думаю, не шкода, знай мою доброту. Проїхали Рівне, не домовляючись синхронно звернули на заправки. Поки залив бензин, поки перекусили, час трохи минув. Виїхав знову на трасу, ну, думаю, шкода, що дружочок вже погнав вперед, так в парі якось веселіше їхати.
Тим більше, там в салоні така ж картина була – за кермом хлопачка, збоку красива жінка. Аж раптом, кілометрів за 10, вигулькує знову з-за спини:). Певно теж перекусити зупинялись. Я так втішився, аварієчкою “миг-миг”, він мені фарами “блим-блим”, печем далі. Я йому знов уступаю, він знову “на хвості”, не хоче бути “спонсором”. Так йшли бампер-в-бампер аж до житомирської об*їзної. На об*їзній здалось, ніби щось праве колесо “затарабанило”, ввімкнув аварійку, дочекався більш зручної ділянки траси, здав на обочину. Ну, кагбе зрозуміло, що у мене трабл. Але мій дружочок на К*юсі тупо промчав повз мого Реджика на всіх парах…
От вже 7 годин пройшло з того моменту, а мені так прикро, що просто капєц. Та я знаю, що я сам собі накрутив, ніби ми йдемо тандемом і він буде мені вдячний… що, насправді, водієві того Ауді з запорізькими номерами було пофіг на мене. Але так хотілось вірити, що ми подружились. А він повівся, як останній поц. Убив віру в добрих і небайдужих людей. Упир! Чмо! Нєудачнік! Не попадайся мені більше на дорозі, бо я тебе буду “підрізати”! Слон! Бармалєй! Колоша!
Та тверезий я, тверезий… просто дуже…дуже мені обідно…
