Історія, яку наш земляк і відомий шоумен Сергій Притула буде розказувати на кожній зустрічі зі школярами та студентами, допоки житиме.
«У серпні цього року ми з побратимами приїхали в розташування 8-го полку спецназу (Луганська область, трохи далі за Новоайдар, в полях. Табір, який на початку вересня був повністю спалений російськими окупантами, котрі ще тоді зрозуміли, що з «укропами» в ближній бій вступати – це собі могила, тож з безпечної відстані накрили наших «Смерчами»).
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Так от, пройшли блок-пости, знайшли «8-ку», розвантажили цілий бус добра (харч, ліки, засоби особистої гігієни, коліматорні приціли, тепловізор). З-посеред усіх пакунків ми мали ще й такий важливий вантаж, як українські прапори! Привезли їх десь із півтора десятка.
Хлопці розібрали прапори, потім хтось із них підійшов і попросив розписатися на полотні. Знаю, що на державній символіці так не пасує робити, але в таких випадках не відмовляють. Знайшлася картонка, на якій можна було розстелити прапор, і чорний маркер. Схилився. Писав від душі. Дякував бійцям за спокійний сон наших дітей. Розписався, підняв голову, а за тим бійцем, якому я розписувався, вже стояли інші хлопці з прапорами. Почав писати і для них. Хлопці дякували. Назар із Тернополя пообіцяв, що як повернеться з війни, то повісить прапор на своєму балконі… Було весело і геть не бентежно.
Аж тут підійшов хлопчина. Середнього зросту, засмаглий, коротка стрижка, зашкарублі руки і дуже сором’язливий. У нього в руках теж був прапор. Але він був не з тих, які привіз я, а пошарпаний, вицвілий, подертий… Коротше, такий, що спровокував мене на найдурніше запитання, яке я задав у своєму житті, через що потім палали щоки всю дорогу до Києва: «Ти що його десь вкрав?» Ідіот!!!!Наступних кілька хвилин бійці «8-ки», синхронно і захлинаючись від гордості за хлопця, оповіли історію про те, як «сєпари» їх атакували… про те, що їх було кратно більше… про те, що трималися до останнього… про те, що підмога так і не прийшла… про те, що почали відступати. Але, відступаючи, побачили, що на блок-пості залишився прапор! Той скромний хлопчина, який зараз стояв біля мене і тримав ЦЕЙ ПРАПОР, взяв тоді два «калаша», повернувся на блок-пост і, відстрілюючись, зняв прапор і приніс його в розташування полку!
Вже не пам’ятаю, що писав на тому прапорі. Емоції не давали зосередитися, а сльози заливали обличчя. Думав, що таке буває тільки у фільмах про війну. Був настільки ошелешений, що навіть не запитав, як звати героя. Потім ми довго фотографувалися. Я ще кілька разів приїжджав до хмельничан, але так і не зміг ідентифікувати того бійця з-посеред сотень облич. Сподіваюсь, у грудні ми побачимось, я виправлю свою помилку і зможу назвати вам його ім’я!
Розказуватиму цю історію на кожній зустрічі з школярами та студентами, допоки житиму. Тому що це – яскравий приклад того, як кується дух нової України! Герої посеред нас! Слава Їм і Слава Україні!
Якщо ви також бажаєте допомогти нашим захисникам, то зробити це дуже легко. Просто знайдіть у своєму місті волонтерів, котрі займаються забезпеченням бійців у зоні АТО. І поділіться тим, чим можете.
Про всяк випадок, залишаю власні реквізити.
Буду вдячний за будь-яку посильну допомогу:
ПриватБанк
Номер картки: 5168 7420 6353 7207
номер рахунку: 29244825509100
МФО 305299
ЄДРПОУ 14360570
Притула Сергій Дмитрович
ІПН 2975800618».
