Марічка Галайда від народження не бачить. Батьки вирішили віддати донечку не до школи для незрячих у Березовицю, а до звичайної тернопільської 16-ої школи недалеко від дому, бо вважали, що в інтернаті для незрячих дівчинці буде важко подбати самій про себе. Та у 16-ій школі Марчка знайшла людей, які полюбили її, як рідну. Щоб дати учениці добру освіту, класний керівник Мирослава Петрівна Киналь за тиждень вивчила шрифт Брайля і займається зі школяркою індивідуально, разом педагог і учениця пишуть і читають «наосліп».
Перегляньте також:
- Унікальні ретро-світлини ХІХ століття: жителі Заліщиків у традиційному одязі
- Про студентські «гусаки»
Мирослава Петрівна розповідає, що вивчити шрифт Брайля було не просто, вчителька заготовила такі собі шпаргалки, якими користується, працюючи з Марічкою. «Коли мені сказали, що в мене в класі навчатиметься незряча дівчинка, спочатку я відчула хвилювання і відповідальність, а потім вирішила, що мушу зробити для цієї учениці все, що можу максимально. Марічка дівчинка розумна, гарно вчиться, має хороші оцінки з різних предметів, уважна і в неї хороша пам’ять. Таких дітей безумовно треба розвивати».
«Мені моя вчителька подобається, – розповідає Марічка Галайда, – її люблять всі мої однокласники, ми з Мирославою Петрівною читаємо багато цікавих історій про тварин, рослин, читали про дикого голуба…».
До школи Марічку щодня водить її старший брат Назар, який теж навчається у тій же школі в 11 класі. «У школі моїй сестричці дійсно подобається, вона навіть вдома не так хоче вчити уроки, як хоче писати і читати з учителькою на уроках. Вдома з Марічкою ще займається мама, також її багато чого навчає, а Мирослава Петрівна робить для нас дуже велику справу, вона допомагає нашій Марічці отримати знання, – хороші знання», – каже Назар.
Однокласники теж дбають, щоб незрячій учениці у школі було комфортно: «Ми часто допомагаємо Марічці дійти, куди їй потрібно, ведемо її за руки. А ще ми приносимо обкладинки із зошитів, – це твердий папір, який їй підходить для писання і читання, бо знаємо, що справжній папір для незрячих важко роздобути», – зауважує однокласниця Марічки – Софія.
Мирослава Петрівна Киналь наголошує, що ця особлива учениця – неймовірно щира і позитивна дитина, яка вартує особливої турботи, то ж педагог старатиметься якнайкраще передати школярці свої знання, які дуже знадобляться дівчинці у майбутньому.
