Сьогодні ще нічого. Проте, хто знає, що буде років, скажімо, через 50-70?
До Голодомору на Донбасі теж говорили на суржику або українською. Донецька область входила у десятку областей, що найбільше постраждали під час Голодомору і репресій. Задокументовано, що від голоду вимерли десятки сіл, які потім заселили білорусами, татарами, росіянами з Уралу, а також іншими етносами з Росії. Наприклад, у 1933 році лише у Іловайськ прибуло 147 ешелонів з людьми і худобою. Перевозили цілими колгоспами. 28 грудня 1933 року на станцію Сталіно приїхали 44 ешелони, де розміщувалися 3538 селянських родин з приуралля. А з 1939 почалося вже масове звезення туди радянського непотребу, оголошувалися оргнабори, видавалися комсомольські путівки, пропонувалося готове житло. Щороку на Донеччину прибувало від 400 до 700 тисяч нового населення.
Перегляньте також:
Тому сьогоднішні мешканці Донбасу і кажуть, що їхні бабусі ім нічого не розповідали про Голодомор. Звідки ім знати про долю зморених голодом українців, в хатах яких іхні діди починали своє нове життя?
А тепер щодо Європи.
Коли нащадки сьогоднішніх сирійських емігрантів мільйонами голосуватимуть про вихід з ФРН, можливо хтось з істориків і пригадає, як це було в Украіні у 10-х роках 21 сторіччя.
Бо вони також не пам’ятатимуть, як їхні предки розбудовували Німеччину після Другої Світової. І ешелонів не пригадають. Лише те, що вони народилися саме на цій землі…
