Підземелля Архикатедри – про них тернополяни люблять поговорити і за кавою, і в соцмережах. Ці ходи ваблять своєю таємничістю, та був у них мало хто. Журналіст «RIA плюс» спустився у 300-літні льохи, аби розповісти, що ж там насправді.
Перегляньте також:
- Усі котельні Тернополя запрацювали на повну потужність
- У Тернополі відбудуться майстеркласи з виготовлення прикрас на осінню та різдвяну тематику
Стерті сходини, склепіння з каменю і старовинної цегли, вапняна кладка, вентиляційні шахти, що справно служать уже століттями, засипані зали, замуровані ходи у невідоме…
Хід – у бік замку
Усе це потрапляє у поле зору одразу після того, як відкривають металевий люк у підлозі посеред Архикатедри і ти ступаєш униз. Там вогко, але зовсім не мокро – як у печері.
– Тут навіть сталактити ростуть, – розповідає мій гід, диякон Андрій Брощак. – Ось, погляньте.
Тернополянин показує рукою на вкриті кристалами камені, з яких в окремих місцях справді звисають маленькі біло-сірі сталактити. Це – результат вологості.
– Ми тут вкопували приблизно на 40 сантиметрів, – продовжує чоловік.
У склепінчастих переходах можна стояти вільно, адже висота – понад два метри. Значна частина ходів засипана. Вільними є лише ті, що під лівою половиною храму.
– У решті – ґрунт із вапном, – констатує Андрій Брощак. – А в бік замку хід замурований. Ми дивилися до нього. Тут трішки розкрита кладка, то видно, що далі все також засипано землею.
Підземелля таять у собі багато ненаписаних історій.
– Тут у Другу світову деякий час був німецький гарнізон. То знаходили кістки солдат, які перепоховали на Микулинецькому кладовищі, – каже диякон. – Я також колись знайшов тут кістки молодого чоловіка. Імовірно, то був ще один вояк.
За словами чоловіка, розмови про те, що підземелля варто розчистити, час від часу виникають. Але це – дорога справа, крім того, у країні війна…
Вважала льохи давнішими за місто
Історія підземель Архикатедри, колишнього домініканського костелу, губиться у віках.
«В найстаршій частині міста є кілька визначних точок, в яких є замітніші будівлі, а саме: церква над Ставом, Воздвиження Чесного Хреста; стара синагога; церква Різдва Христового; площа Домініканців з костелом Домініканців; Замок. Коли сполучимо ці точки, дістанемо п’ятикутник як підставу найстаршого города-міста. В рамках цього п’ятикутника маємо під домами найглибші пивниці, що вказувало б на оборонний характер города», – писала краєзнавець першої половини ХХ століття Стефанія Садовська.
Дослідниця припускала, що підземелля давніші за офіційний Тернопіль і є залишками поселення-попередника. На жаль, документальних підтверджень про нього бракує.
Що каже наука
Про імовірний зв’язок Архикатедри із замком свідчить не тільки згаданий замурований хід, а й дослідження професора Йосипа Свинка з колегами. Вони виявили сім ліній підземних ходів в історичному центрі міста.
«Лінія перша. Простягається від катедрального собору, перетинає вулицю Листопадову під кутом і входить під житловий будинок №1 на вулиці Листопадовій, а далі повертає строго на захід і попід будинком колишньої ощадкаси (майдан Волі, 2) виходить на край будинку №5 на вулиці Замковій, звідти, пересікши вулицю і сквер, входить під північний край споруди колишнього замку», – писали вчені у статті «З досвіду застосування методу біолокації для пошуку стародавніх підземних ходів у центральній частині міста Тернополя».
Що цікаво, навіть у 1960-му на Театральному майдані під землю провалилася поливалка і коли її витягнули, побачили ходи, у тому числі в бік Архикатедри. Але пройти ними більше 20 метрів було годі, бо гасли свічки.
Знищили у 1944-му
У польських джерелах про підземелля храму також мало інформації, але відомо, що у них були поховання ченців домініканців. Приміром, про них ідеться у спогадах одного з домініканців про події 1939-го і його допити радянськими органами.
«Уже на початку зроблено мені закид, що з вежі нашого костелу польські офіцери стріляли в радянських офіцерів. На ці глупі слова, що мали водночас виправдати гарматний обстріл більшовицьою владою храму, я відповів, що звинувачення є у своїй підставі неправдивим і беззмістовним, адже костельна вежа була замкнута ззовні до часу, коли більшовицькі вояки силою її відчинили і нікого не знайшли ані на вежі, ані у підземеллях, серед гробів, які там були», – читаємо спогади одного із допитаних наприкінці вересня 1939 року домініканців, вміщені у другому томі збірника Чеслава Бліхарського Miscelanea Tarnopolskie.
Ще до Другої світової підземелля були доглянуті, але їх понищили під час боїв 1944 року.
«Під прикриттям арткулеметного вогню хіміки підвезли амбразури і залили її (споруду костелу – прим. авт.) рідиною. У підвалах спалахнула пожежа. Гарнізон костелу був знищений повністю», – писала краєзнавець Любомира Бойцун у книзі «Тернопіль у плині літ».
Годі говорити, що, реставруючи споруду храму під склад, радянська влада подбала про належне збереження підвалів. Відкриття нових, поки засипаних ходів під Архикатедрою – справа майбутнього. Під час робіт можуть виявити багато цікавих фактів з історії нашого міста.
