Рок-н-рол, секс і рок-н-рол. Трохи про музику і смаки

До 18-ти років, я слухав багато української народної творчості естрадної музики. Все це займало в моєму житті близько 60-ть відсотків. Ще 40 відсотків – це була музика московських артистів.

Мені важко і соромно одночасно визнавати, що я був колись частиною московської колоніальної імперії, яка на той момент інформаційно окупувала всю нашу країну.

Після закінчення школи, я навчався у Львові і там мені відкрилася інша музика – світова. Саме у Львові, я вперше почув, як співає Metallica, Оззі Осборн і звичайно Black Sabbath…

Мені справді відкрилися очі на нове життя, де не має колгоспів, просто жахливих музичних попсових шоу на телебаченні, де виступали московські та українські виконавці.

На той момент по селах на дискотеках і в автомобілях, продовжувала лунати московська музика, але для мене – це була точка неповернення. Крім того, важливу роль у формуванні мене внутрішнього, зіграла Помаранчева революція, яка дала зрозуміти, що все московське – вороже.

Вчора, я дізнався, що Оззі Осборн, якому виповнилося 75 років і який важко хворий – дав прощальний концерт у Великобританії.

З музичного олімпу, іде справжня епоха, яка зуміла зачарувати сотні мільйонів людей. Людина під чию музику народжувалися і змінювалися покоління.

Це вам не “кадишеві, алєгрові, віагри, дорни, лободи” та інше музичне лайно, яке нам намагалися подати, як “музику всіх часів і народів”.

Запитайте своїх батьків, хто такий Оззі Осборн? Якщо вони не знають, значить – вони ще в совдепівському сні.