П’ять типів партнерів для дітей незрілих батьків

Досвід дитинства може впливати на вибір романтичного партнера в дорослому віці. Люди, які росли в сім’ях, де батьки нехтували їхніми потребами, контролювали їх або принижували, можуть несвідомо відтворювати знайомі моделі поведінки у власних стосунках, пише Your Tango.

Особливості дорослих стосунків

Зростання з емоційно незрілими батьками може позначитися на тому, як людина будує стосунки в дорослому віці. Як зазначається в матеріалі, такі люди іноді обирають партнерів, поведінка яких нагадує їм про дитячий досвід. Через це вони можуть опинятися у стосунках, де не почуваються в безпеці або не можуть відкрито говорити про власні потреби.

Є п’ять типів романтичних партнерів, з якими, за описаними психологічними спостереженнями, можуть пов’язувати своє життя дорослі діти емоційно незрілих батьків.

Типи романтичних партнерів

• Надмірно контролюючий партнер, поведінку якого можна сприймати як турботу. Людина, яка в дитинстві не відчувала належної турботи через нехтування її потребами з боку батьків, може сприймати контроль як прояв уваги. Коли партнер постійно втручається в її рішення, це іноді здається ознакою того, що хтось нарешті піклується про неї. Однак така поведінка може свідчити не про турботу, а про прагнення керувати іншою людиною. Психотерапевтка Анджела Фікен пояснює, що контролюючі стосунки передбачають надмірний вплив одного партнера на думки, дії та рішення іншого. Для цього можуть використовуватися маніпуляції, залякування або ізоляція, які поступово позбавляють людину самостійності та свободи.
• Емоційно відсторонений партнер, який ігнорує потреби іншої людини. Діти, чиї батьки не реагували на їхні почуття та потреби, часто звикають розраховувати лише на себе. У дорослому віці емоційна відстороненість партнера може здаватися їм звичною, навіть якщо такі стосунки не дають відчуття близькості й підтримки. У матеріалі також зазначається, що люди з досвідом емоційного нехтування в дитинстві можуть мати тривожний тип прив’язаності. Їм буває складно просити про допомогу та розуміти, чи справді партнер готовий задовольняти їхні емоційні потреби. Попри незадоволення стосунками, вони можуть залишатися в них, оскільки звикли до подібної моделі взаємодії.
• Партнер, який принижує, критикує та підриває самооцінку. Якщо батьки регулярно соромили дитину, звинувачували її або висміювали її вибір, у дорослому віці вона може сприймати принизливі коментарі як щось звичне. Тому партнер, який постійно критикує, ображає чи насміхається, не завжди одразу розпізнається як джерело проблеми. Коучка зі стосунків Крістіана Ньоку пояснює, що принизливі коментарі можуть використовуватися для маніпуляції та послаблення впевненості іншої людини в собі. Якщо людина ще з дитинства має занижену самооцінку через поведінку батьків, критика з боку партнера може поглиблювати цю проблему. У результаті їй стає складніше відстоювати власні межі та усвідомлювати, що вона заслуговує на повагу.
• Партнер, який перекладає провину та уникає відповідальності. Ще одна модель – стосунки з людиною, яка звинувачує партнера в тому, чого він не робив, відмовляється визнавати власні помилки або припиняє спілкування як покарання. У матеріалі такі дії описуються як маніпулятивні тактики. За їхньою допомогою людина може намагатися перекласти відповідальність на іншого та уникнути розмови про власну поведінку. Дорослим дітям емоційно незрілих батьків така динаміка може здаватися знайомою. У дитинстві їх могли постійно звинувачувати, знецінювати їхні почуття або відмовлятися спілкуватися з ними, коли вони висловлювали незадоволення. Через це партнер, який поводиться так само, може не викликати в них негайного усвідомлення проблеми. Знайомий сценарій стосунків не обов’язково є здоровим, навіть якщо людина звикла до нього з дитинства.
• Партнер, поруч із яким доводиться постійно бути насторожі. Останній тип – людина, чия поведінка створює атмосферу непередбачуваності. Інший партнер змушений постійно стежити за словами й діями, щоб не спровокувати черговий спалах гніву або конфлікт. Такі стосунки можуть бути особливо знайомими тим, хто виріс у середовищі, де емоції батьків були нестабільними, а реакції – важко передбачуваними. У дорослому віці постійна необхідність підлаштовуватися під настрій партнера може сприйматися як звичайна частина спільного життя. Однак відчуття, що потрібно весь час бути обережним поруч із близькою людиною, може свідчити про нездорову динаміку. Якщо партнер регулярно змушує іншого почуватися в небезпеці, це не варто вважати нормальною умовою стосунків.

Чому дитячий досвід впливає на вибір партнера

Спільна риса цих п’яти типів стосунків полягає в тому, що знайома з дитинства поведінка може сприйматися як звична й передбачувана навіть тоді, коли вона завдає емоційної шкоди. Людина може не одразу помічати контроль, нехтування потребами, приниження чи перекладання провини, якщо подібні моделі вже були частиною її сімейного досвіду.

Джерело: УНІАН