– Отче Євгене, дивлячись телебачення, читаючи пресу, як пересічний громадянин повинен зрозуміти правду про події, які відбуваютьсян навколо переходів парафій з МП до КП? Адже, інформація може подаватися повністю протилежна. Як приклад, одна із останніх – про с.Катеринівка, Тернопільської області.
– Для того, щоб знайти відповідь на це питання, в першу чергу слід пригадати усім нашим читачам про те, що в Україні триває гібридна війна з Росією. Окупант будь-якими способами намагається отримати владу над нами, не лише на полі брані, але усюди, де це тільки можливо, на всіх фронтах – політичному, економічному, церковному. Не подумайте, що ворога цікавлять лише наші території та природні багатства. Насамперед йому потрібні наші розум, наше співчуття та прихильність.
Перегляньте також:
- За рік Тернопільські поліцейські відшукали 199 зниклих дітей
- Свічка пам’яті: Чому важливо вшановувати жертв Голодомору
Для того, щоб цього досягнути, в Кремля існує два найбільш дієвих важелі впливу – ЗМІ та Російська Православна Церква. За допомогою телебачення, Інтернету та безкоштовних газет Російська Федерація робить усе можливе щоб люди мали промитий мозок. Чужоземні політтехнологи майстерно спотворюють правдиву інформацію, маючи на меті внушити нам страх, відчай, розчарування існуючим становищем: змінами в державі чи українською владою.
Але найбільше шкоди приносить пряма чи прихована проросійська агітація, яка проводиться у храмах Московського Патріархату по всій Україні. Під цілком благочестивим приводом священики з амвонів фактично проповідують сепаратизм та промосковські погляди. У той час багато хто з людей приймає цю брудну політичну агітацію за чисту монету, навіть не допускаючи думки, що їх можуть обманювати в храмі Божому. Отже, радив би усім, хто хоче отримувати достовірну інфомацію про життя нашої Церкви, слідкувати за офіційними виданнями Патріархії та інших єпархій нашого Київського Патріархату.
– Чи всі храми Московського Патріархату повинні перейти до Київського Патріархату на території України?
– Власне, питання таким чином не стоїть та й ніколи не стояло. Нам не важливо зачинити всі храми Московського Патріархату. Кожна людина має право вірити в те, що вона хоче. Хоче стати Свідком Єгови, Адвентистом чи членом Московського Патріархату? Будь-ласка! Справа в іншому. Насамперед, добре було б повернути УПЦ Московського Патріархату її справжню назву – РПЦ в Україні, щоб більше не обманювати людей. А по-друге, чимало храмів Московського Патріархату за час правління злочинної влади було незаконно передано на баланс церкви-окупанта. Хотілося б повернути ці святині українському народу в законний спосіб.
Так само й чимало парафій Московського Патріархату переходять до Київського. Хотілося б зробити цей процес прозорим та максимально простим для таких парафій. Сьогодні ці громади терплять неймовірні митарства лише за те, що хочуть залишатися з чистим сумлінням, шанувати рідних матір та батька, а не чужих.
– Як прихожанам вирішити можливо існуючий внутрішній конфлікт, коли десятки років люди ходять у храм до доброго та порядного священика, який є з МП, а зараз це не схвалюється через ситуацію на сході України?
– Порядність і доброта священика не може поєднуватися з його антиукраїнськими та шовіністичними настроями. Якщо світоглядних помилок допускається мирянин, то його помилка є фантальною лише для нього одного. Якщо ж помиляється священик, людина яка повинна проповідувати істину, але проповідує лукавство та брехню – гріш ціна такому священику. Якщо якийсь пастир помиляється в таких очевидних і грубих питання, то що він може розуміти у більш тонких питаннях богослів’я та духовного керівництва? В чому йому практична цінність, якщо він такий недалекий?
– Чи можливий перехід свящників з МП до КП? Чи були такі випадки в Тернопільській єпархії?
– Сам я не чув про такі випадки в нашій єпархії, але те, що такі випадки трапляються по всій Україні – це безперечно. Добре знаю кількох таких священнослужителів, однак не думаю, що було б етично називати зараз їхні прізвища. Підсумовуючи лише скажу, що оскільки до Київського Патріархату переходять з Московського цілі парафії, то іноді це відбувається разом із настоятелем. Ми раді всім людям із відкритим серцем. Пригадаю лише нещодавній лист нашого архієрея – архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького Нестора – у якому Владика запрошував до миру та єдості в єдиній Помісній Церкві митрополита Сергія та все духовенство Московського Патріархату Тернопільщини. На жаль, вони традиційно обходять мовчанкою наші заклики до єднання, в той час готуючи нові провокації проти українців та Української Церкви.
– Яким чином найкраще вирішувати конфлікти, які з’являються в громадах через конфесійну приналежність мешканців того чи іншого населеного пункту?
– Громади Київського Патріархату завжди діяли та діють виключно в правовому полі. Ми категорично засуджуємо будь які силові способи вирішення міжрелігійних конфіліктів. І хоча, як бачимо, московська пропаганда намагається виставити наших віруючих екстремістами та насильниками, це зовсім не відповідає дійсності. Ми завжди відрізнялися від інших виваженою позицією, бажанням досягнути миру та взаєморозуміння навіть у стосунках із найбільш гострими опонентами. Ми були, є й будемо передусім християнами. А тому, для нас має значення заповідь Господня про любов до ближніх. Це найголовніше, що нами керує. Все інше – це справа державних органів та дерслужбовців, відповідальних за реєстрацію релігійних громад чи захист правопорядку.
– Як вирішити справу, якщо храм, у свій час побудований МП, частина громади зараз разом із переходом в КП теж хоче використовути?
– Немає жодних шаблонів, які можна було б використовувати одночасно для всіх схожих на перший погляд ситуацій. У кожному конкретному випадку можливо, і здається, навіть необхідно шукати найбільш прийнятне вирішення, яке буде максимально задовольняти обидві сторони. Історії парафій попри свою схожість можуть бути зовсім різні. Відтак те, що підійде для одного села, іншому може принести нову ворожнечу та чвари. Тому, хочеться пригадати найосновніше. Божу Заповідь про любов ніхто не відміняв навіть при вирішенні майнових питань та міжцерковних конфліктів.
Безумовно, майбутнє України не можливе без Київського Патріархату. Історія рано чи пізно розставить все на свої місця. Вона вже розставляє. За нами правда, а значить, будемо більше покладатися на Бога, а не на свої сили. Але при цьому також будемо добре трудитися, кожен на своєму місці, щоб наша правда швидше восторжествовала, а вороги швидше були посоромлені.
