Будь-яке порівняння, як відомо, хибує на неповну точність. І виникають оті порівняння через схожість, аналогію, словом, те, що підказує асоціативне мислення.
Коли щодня чую або ж читаю, скільки російських танків, РСЗВ, гелікоптерів чи БМП знищено, то найперше це мало б викликати полегкість – як-не-як, у ворога стає менше смертоносних знарядь. Але майже одночасно мимоволі згадуєш себе, дурненького п’ятирічного хлопчака. Старанно винищивши влітку за допомогою мухобійки з десяток мух в дідовій хаті, я перемістив “бойові дії” проти набридливих комах на подвір’я і через якийсь час не без гордощів доповів дідові, що знищив десь зо три сотні мух. Дід, пригадую, посміхнувся і запитав, чи бачив я, скільки їх літає повсюдно і чи надовго в мене вистачить терпіння виступити в ролі грози мух на подвір’ї. Трохи присоромлений, я полишив цю безперспективну роботу…
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
Зрозуміло, між моїм дитячим полюванням на мух на подвір’ї в діда і щоденним знищенням ЗСУ сотень російських загарбників та їхнього залізяччя начебто немає нічого спільного. Та ось виступив свого часу зі своєю колонкою в авторитетному журналі The Economist тепер уже колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний – і раптом виникло не дуже приємне відчуття, що майже 9 тисяч спалених російських танків і понад 17 тисяч БМП, що розділили їхню долю; понад 18 тисяч артсистем, понад 300 “приземлених” літаків і майже таку ж кількість гелікоптерів; перелік іншої знешкодженої машинерії, що йде на сотні, не кажучи вже про більш як 650 тисяч новітніх “освободителей”, які знайшли “вечное упокоение” на українській землі, виявляється, не дали наразі бажаного ефекту. Більше того – он уже Вугледар росіяни захопили, і це, як зазначають військові експерти, зовсім не тішить з оперативно-тактичної точки зору. Якийсь пересічний обиватель може подумати: “Як же так, б’ємо їх, б’ємо, а вони – немов ті мухи й далі сунуть і летять роями”. Ось вам і відгомін мого дитячого полювання на мух.
Набридливі комахи тоді все ж були безпечнішими – принаймні, в зимову пору геть зникали…
Ігор Дуда
