На днях знаменитий журнал Time опублікував свою версію списоку 100 найвпливовіших людей планети у 2024 році. Серед них – Єрмак, який увійшов у категорію «Лідери» разом із прем’єр-міністром Італії Мелоні, президентом Аргентини Мілеєм, главою польського уряду Туском та іншими. Це той Єрмак, якого громадська думка в Україні вважає «засланцем сусідів». Звісно, компетентно про його зраду чи, що інше, має дати СБУ та суд, але у суспільній свідомості сьогодні він – не українць.
Торік у 100 найвпливовіших людей світу потрапила Олена Зеленська. Тобто, два роки Верховний Головнокомандувач країни, яка воює, не є найвпливовішою людиною – як серед українців, так і серед інших народів. Вважаю, що це і є підсумок п’ятирічної діяльності Зеленського на посаді президента України. Те, що його підтримують і готові голосувати за нього згідно соціологічних досліджень (менше 15%) демонструє вже внутрішню політичну делегітимізацію.
Впливовий світовий журнал вже два роки не номінує його у числі впливових, а обирає його дружину чи «секретарку». Це розвінчує його легітимізацію лідерства і серед наших партнерів.
Багато хто запитує: «Чому навіть при таких політичних приниженнях Зеленський тримає Єрмака?» Думаю, що все почалося з Оману, і скоріш за все, на сьогоднішній день компромату на шефа у секретаря стільки, що з таких гачків не зриваються.
Фактично, лідерства серед керівництва України немає. Лідер повинен визначати візію, місію та вести за собою націю. Навіть і по військовому лідерству є проблеми. Наприклад, коли у посаді був Залужний, то він призначав тих, когоособисто знав. Сьогоднішній Головнокомандувач змінює людей, призначених Залужним на тих, яких знає він і кому довіряє. Ніби зрозуміло. Але складається враження, що від цього проблема обороноздатності не вирішується, бо при призначеннях не ставиться во главу головне – компетентність. Усі розуміють, що потрібно підбирати командирів по їх спроможностям і компетенціям. Але, на жаль, політичні впливи і відсутність авторитетного опору знову формує систему на базі «вірності і кріпацтва». Служіння Україні і її народу витискається служінням Верховному чи командуванню.
Власне, 20 травня цього року – це той термін, коли закінчуються повноваження Президента України. Зеленський за час двох років війни пройшов шлях від: «бо не втік» до «йому дають гроші і зброю, а якщо його не буде, то що буде з Україною?». В цій ситуації хочу всіх запевнити, що Україна була, є і буде, незалежно від того, хто нею управляє.
Весь український народ бореться проти московитського ворога завдяки українському духу пасіонаріїв і завдяки підтримці наших партнерів. Через це, якщо 21 травня 2024 року повноваження Президента фактично перейдуть до голови Верховної Ради України і буде призначений Уряд воєнного часу, ми насправді зміцнимо обороноздатність і наблизимо перемогу.
Скільки б часу не залишилося Зеленському на посаді президента, нам потрібно працювати над посиленням українського духу, а також наводити лад в Україні, переводити економіку на воєнні рейки, повертатися до розуміння змісту перемоги Народної війни та зупинити мародерство і корупцію.
Тільки тоді ми отримаємо збільшену допомогу від партнерів. А поки при владі п’ять менеджерів, то це зробити буде достатньо важко. Вірю у непереможний український дух, завдяки йому ми і переможемо.
Павло Жебрівський.
