Чи вмієте ви молитися, дорогі браття та сестри? – Отче, що за дивне питання ставите ви перед нами, скажете ви! – Ми все життя, із самого дитинства навчені своїм батьками та хрещеними молитися перед іконами вранці та ввечері перед сном. А ще завжди молимося, відвідуючи храм Божий та різні богослужіння! Чимало молитов ми давно вивчили напам’ять…
Перегляньте також:
- Фатальна допитливість: на Тернопільщині в руках чоловіка здетонував боєприпас
- П’яний водій вчинив ДТП на Тернопільщині і поїхав далі
Безперечно, тільки та людина може в повній мірі називати себе християнином, яка має молитву обов’язковою частиною свого життя. Однак, сьогодні я б хотів поговорити з вами не про кількість прочитаних нами молитов, а саме про якість нашої молитви. Правда полягає в тому, що чимало з нас сприймають молитву, як щось цілком зовнішнє та формальне. Чимало віруючих членів Церкви по-язичницьки переконані, що всяка молитва сильна своєю кількістю та тривалістю, а про її якість, тобто духовні характеристики того, хто молиться, навіть не думають. Тому давайте повернемо свій духовний погляд від власних уявлень про те, якою повинна бути наша молитва, до того, якою вона насправді повинна бути за вченням Святої Церкви.
Святитель Іоан Золотоуст порівнює людину, яка молиться – розмовляє з Богом, – із самими ангелами. Він пише, що кров для нашого тіла, то й молитва для душі людської. А відтак той, хто не молиться – мертвий своєю душею. Також можна назвати молитву крилами для нашої душі. Правдива молитва відриває нас від марноти цього світу, возносить наше серце вище Небес, до самого Престолу Господа та Спасителя.
У ревній молитві ми не просто відчитуємо з молитовника чужі та незрозумілі для нас слова, а навпаки, маємо можливість живого та безпосереднього спілкування зі своїм Творцем. Ми прославляємо Його велич, дякуємо за всі Божі благодіяння та милосердя до нас, грішників. А ще просимо в Бога прощення гріхів, духовного та фізичного благополуччя. Таким чином, усяка молитва за своїм змістом може бути молитвою хвали, подяки чи прохання.
Також молитви бувають внутрішніми та зовнішніми. При зовнішній молитві люди проявляють своє благочестя словами молитов, поклонами, хресним знаменням тощо. Внутрішня молитва полягає в підношенні серця до Бога без жодних зовнішніх порухів. Перша, зовнішня молитва, доступна для всіх без винятку християн. У той час, коли внутрішня молитва – дар Божий тим, хто вже багато досягнув на шляху свого духовного подвигу. Лише тим, хто добре потрудився, молячись у храмі, Господь облаштовує серце здатне молитися повсякчас: під час розмови, подорожі, роботи та відпочинку й навіть сну. Завжди молитися заповідав апостол Павло в своєму посланні до Солунян (1 Сол.5:17). І хоча така довершена молитва нам поки не доступна, це не повинно нас розчаровувати та приводити до відчаю. Навпаки! Маючи тепер перед собою такий ясний ідеал, кожен православний християнин повинен прагнути його здобути, долаючи свої лінь, байдужість, маловірство та інші пороки. Справжня молитва – це не час, коли ми читаємо з молитовника написані кимось у древності слова, але благоданий стан нашого серця, яке здатне відчувати Бога, вмістити Його в собі та розмовляти з Ним.
Як же нам швидше досягнути внутрішньої молитви? Для цього потрібно з великою ревністю виконувати зовнішню молитву, зберігаючи дух смирення, покаяння та благоговіння перед таїною зустрічі з Творцем.
Премудрий Сирах нагадує: “Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа” (Сир.18:23). Перш ніж почнете молитися, постійте кілька хвилин у повній тиші, щоб усі ваші почуття заспокоїлися, а сповнене безлічі турбот та переживань серце відчуло максимальну тишу. Якщо для цього потрібно буде закрити очі, можете це зробити, але не зупиняйтесь надто на своїх фізичних відчуттях. Це може бути небезпечно.
Далі подуймайте про те, що, стоячи перед іконою – образом Божим, ви стоїте перед Ликом Самого Бога, який бачить вас та готовий чути кожне ваше слово. “Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся” (Пс.15:8).
Хоча всі ми багато нагрішили, Господь не відвертається від нас: “Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього” (Лк.11:13).
Маючи смирення та любов до Бога, уподібнюємося до апостола Іоана Богослова, що на Таємній вечері сподобився возлежати на грудях Спасителя: ”Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно” (Пс.114:18), (Ін.13:23).
Звертаючись до Господа зі своїми проханнями, маємо мати тверду віру в те, що просимо. Не повинно бути жодних сумнівів в тому, що Господь не почує нас: “І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите” (Мф. 21:22).
Молитва наша повинна бути постійною, навіть якщо для цього потрібно буде молитися не тиждень, а місяці чи роки поспіль. Господь може задовільнити наше прохання, як не за благочестя, так за нашу невідступність: “Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить” (Лк.11:8).
Усвідомлюючи себе перед престолом Отця Небесного, маємо звертатись до Нього з глибоким смиренням та благоговінням: “А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм” (Іс.66:2).
Читаючи слова молитви, слід намагатися робити це від щирого серця, полум’яно та натхненно. Якщо можеш – то не стримуй сліз, а не тільки молися устами та язиком. “Наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським” (15:8-9)
Найскладніше нам, земним людям, не просити під час молитви про наше земне благополуччя та марноту цього світу. Маємо пам’ятати про вічні цінності та просити їх у Бога: віру, надію, любов, швидке та щире покаяння, духовну мудрість, віру в промисел Божий тощо. “Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Мф.6:33)
Також для чистої молитви маємо з однаковою ревністю молитися не тільки за себе, але й за наших ближніх, не тільки живих, але й померлих. Не тільки друзів, але й ворогів, яких маємо простити та перепросити: “І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших” (Мк.11:25-26). “А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас”.(Мф. 5:44)
Ці декілька порад зі Святого Писання можуть багато допомогти нам у пошуках справжньої балагодатної молитви. Кожен, хто хоче здобути воістину правдиве спілкування з Богом, повинен добре засвоїти їх, але не тільки розумом, але й закарбувати в своєму серці. Бо від доброї молитви залежить наше духовне здоров’я та стосунки з Богом, а від стосунків із Богом залежить наше спасіння та доля у вічності. Помагай нам, Боже, через наші слабкі молитви знайти Тебе та пізнати солодкість Твоєї невимовної любові до нас грішних. Амінь!
