Христовий заклик полюбити ближнього, як самого себе, – це не просто добра порада окремим людям у окремі випадки їх життя. Насправді це Заповідь Божа, яка має безумовний характер. У ній міститься не лише натяк на неймовірну глибину людської природи, але розкривається певна таємниця про людину, незрозуміла багатьом із нас без особливої підказки згори. Звідси – не просто теоретична, але практична цінність цих слів Господніх.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Мотиваційні фрази що рятують військових на полі бою
Такою цінністю є для нас істина, антропологічний догмат про те, що людина не зможе нікого полюбити, раніше не полюбивши саму себе. У психології це часто називають особливим терміном «прийняття». Любити себе – це не патологічно обожнювати себе, роблячи центром усесвіту. Любити себе це розуміти, що іноді ти можеш робити помилки та дозволяти собі це. Любити себе це не сходити з розуму з приводу чергової невдачі, а тверезо й спокійно намагатися виправляти все, що можна виправити, і заспокоїтись, коли нічого повернути вже не в силах.
Любити себе – це доглядати за своєю душею та духом, хоча й про тіло не можна забувати. Любити себе це слідкувати за власним зовнішнім виглядом, станом свого тіла, одежі, оселі та робочого місця. Любити себе – це жити власним життям, а не життям своїх батьків, дітей чи подружніх партнерів. І вже точно, не життям кумирів або сусідів. Любити себе – це добре усвідомлювати, що ви варті любові саме за те, що ви є собою, а не за те, що ви робите, робили, чи можете колись зробити для інших.
Багато людей переконані, що вони люблять і ще більше виявляють любов до себе, коли дозволяють собі грішити, робити те, що їм хочеться в конкретну хвилину. Насправді, тут є мова не про любов, а про протилежне – про саморуйнування. Зазвичай те, що люди обирають у якості розваг і відпочинку, суперечить інтересам їхньої душі та тіла. Гріх – це смертельна хвороба, якою людина сама себе заражає. Тому, думка про те, що грішник любить себе безпідставна та безглузда. Грішник це самогубець, а той, хто себе любить – живе свято, чисто та чесно. Лише омивши, очистивши власні духовні очі – людина зможе подивитися на себе на та інших максимально тверезо та чітко: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Чисті серцем бачать не лише Бога, але й самих себе та своїх ближніх.
Про зв’язок любові до себе та нашої любові до ближнього кожному з нас говорить життєвий досвід. Нерідко можна побачити, як людина часто зла, несправедлива, закрита, робить випадково (чи не випадково) якийсь добрий вчинок і миттєво змінюється. Одразу весь світ для неї стає іншим, і люди чомусь одразу стають не такими відразливими, і погода її вже не так дратує, і пташки почали співати більш мелодійно. І Порошенко, в принципі не такий вже негідник, хоч і сука не продав фабрики і збрехав публічно, а жид Яценюк не такий уже й жид, хоча пограбував нас як тільки міг!
Безперечно, що це не світ змінився перед такою людиною, але сама людина змінилася та по іншому почала сприймати світ, через свою добру справу, хоч на мить наблизившись до норми. Так буває з усіма та завжди. Зміннюючись, очищаючись людина починає бачити увесь світ у іншому світлі. Праведниками увесь світ виглядає праведним, а блудникам – увесь світ блудний.
Людина, яка не любить себе не дозволяє себе любити й іншим. І тим більше, не зможе поділитися своєю любов’ю з іншими, бо дати можна лише те, що в тебе є.
Неприйняття та нелюбов до себе це, також, гріх і проти Бога, який сотворив тебе досконалим, на Свій образ. Подумаймо, що навіть Бог, дивлячись на нас, і бачачи нас такими, якими ми є, не перестає нас любити, помічаючи в нас багато чудового та прекрасного. І якщо вже Бог нас приймає такими, які ми є, то неприйняття себе в цьому сенсі означає і неприйняття Бога та Його Промислу в нашому житті.
Цю думку, безумовно, слід розвивати й у іншому аспекті. Нелюбов до себе нам постійно навіває ворог людського роду – диявол. Це він спонукає людей рвати зв’язки одні з одними, забуваючи, що ми всі спасаємося лише гуртом. Згідно розуміння основ сотеріології (вчення Церкви про спасіння), хоча людина й працює над власним спасінням у міру сил, цих зусиль все одно недостатньо для остаточного зцілення – їй потрібні інші люди. Саме тому, людина має бути членом боголюдської спільноти – святої Церкви, де всі об’єднані між собою Божою благодаттю та єдністю любові. Людина, яка не любить і не змінюється в цьому напрямку від року до року, не може називатися повноцінним членом Церкви, бо не виконує того, що вимагає від нас Господь. Отже, не люблячи себе, не люблячи ближніх, людина стає на службу дияволу та його бісам, виконуючи його волю. А воля диявола в тому, щоб знищити любов на землі, побудувавши тут пекло. І це будівництво починається з нашого серця.
Я вже колись говорив про згубність моди для людської психіки та душі. Зараз це дуже доречний приклад. Мода на одяг чи певний стиль одягу дає підстави не приймати себе та своє відображення у дзеркалі. Дійсно, як людина, яка робить лише свої перші кроки у культуризмі та фігурному катанні можу стверджувати, що час визнання своїх вад це чудова точка відліку для свого нового життя та необхідних змін. Однак, диявольський світ надто тисне на людину, змушуючи її бути такою, як всі. На це я, вже як священик, хотів би заперечити.
Ви не мусите бути чиєюсь копією, щоб себе більше любити. Навпаки! Як можна любити себе, якщо через моду ви на себе, якраз і перестали бути схожі? Мотивація людини, яка дивиться у люстерко повинна бути одна – я роблю це для себе, для власної зручності та комфорту. Думка людей про мене важлива лише тоді, коли я сама їх про щось буду запитувати. Звичайно, тут теж варто знати міру. Нагадаю, що шизофренію та деякі інші психічні хвороби можна діагностувати вже по зовнішньому вигляду пацієнта. Чим більш безглуздо та незграбно одягається людина, тим більша ймовірність того, що їй потрібне професійне лікування.
Зрештою, люди часто забувають, що ідеали краси у різний час змінювалися. І тому, нинішні анорексичні жіночки нікого б не зацікавили у середньовіччі окрім лікарів. Натомість, з кожним новим кілограмом вони б усе більше й більше подобалися чоловікам та зводили їх із розуму. Тому, пам’ятаючи це, не варто себе виснажувати дієтами та голодуванням, якщо ви робите заради когось, і тим більше заради людського схвалення. Якщо вам і потрібно щось над собою робити, то це варто робити лише задля власного здоров’я та краси. Ваше тіло, ваша душа та дух – належать лише вам і Христу. Якщо вони починають належати моді знайте, що ваші душа та дух у небезпеці.
Іноді, розповідаючи про, це я приводжу приклад, скажімо, песиків. Так, песиків. Не смійтесь. Між ним є представники різних порід. Одні високі та худі, інші товсті та низенькі. Одні майже лисі, без шерсті, інші здалеку нагадали б барана чи ще якусь дуже кучеряву істоту. Одних можна носити у кишені чи на руках, на інших можна навіть кататися, як невеликих кониках. Звичайно, ніхто б і не здогадався, від товстих і незграбних вимагати того ж, що можуть худі та стрункі. І тим більше, жоден розумний власник товстенького песика не прагнув би зробити так, щоб той став худим і високим. Його природна комплекція саме така, якою вона є. І було б направду нерозумно захотіти від мопса, щоб той виглядав, як гонча. Це ж дуже просто зрозуміти, чи не так? Якщо так, то чому люди страждають від того, що не можуть виглядати, як хтось із іншою будовою тіла? Комплексувати – тобто соромитись і страждати треба лише від наявності нерозкаяних, невиправлених гріхів. Якщо ви не поміщаєтесь у дзеркало – не мучте себе. Купіть більше. Це на перших порах сильно стане в нагоді. І звісно, перестаньте їсти за три-чотири години перед сном.
Не любов до себе залишає відбиток на всьому, що робить людина. Якщо побачите жінок, у яких потрісканий лак на нігтях чи чоловіків, у яких одяг ще з минулого століття, носки з дірками та вчорашні труси то майте певність, що вони себе не люблять. Якщо побачите вранці в людей похмурі лиця та вічне незадоволення цим світом знайте, що вони себе не люблять. Люди, які не чистять зуби та не ходять до храму – теж не люблять себе. Люди, які не читають книжок і ніколи не сміються – не люблять себе. Люди, які не цікавляться іншими та ніколи не були в МакДональдсі бо він шкідливий – себе просто ненавидять.
Для повноцінного психічного і духовного здоров’я людям потрібно право самостійно обирати власне життя, робити помилки та виправляти їх. Люди, які себе не люблять перетворили все своє життя на помилку, добре це розуміють, нічого не виправляють, страждають, і не перестають звинувачувати в цьому всьому інших. Не будьте такими. Любіть себе такими, якими ви є, але виправляйтесь. Ви варті любові.
Бо лише після того, як ви себе полюбите та приймете, ви почнете розуміти, як любити та приймати своїх ближніх. Допоможи нам у цьому Христос.
