Це була перша спроба соусу. За принципом: полуниці вже не лізуть, тра з ними щось зробити.
Зробила “Полуничний барбекю”.
Полуниці з городу, базилік з вазону, копчені спеції – колишні овочі з грилю (перець, цибуля, кабачок, баклажан), які я просто колись прорізала, засушила і змолола +ложка копченої паприки + сіль з чорним перцем + цукор +1ч.л крохмалю. Все роблю на смак і на око.
Полуниці перекрутила на м’ясорубці (бо лєтрику вимкнули), вилила в банячок і довела до кипіння. Додала спеції й проварила 10 хв, додала 1/3 ч.л лимонної кислоти, розвела водою крохмаль, долила його в банячок. Як закипіло, вкинула порізаний базилік, розмішала, через хвилину вимкнула – і в гарячі банки. Закутала пледиком до вистигання.
Залишок запропонувала Зайкові до відбивної і картопельки.
Відгук дегустатора:
– Ма-ам, це щось таке…Божественне! Не кетчуп. Не сацебелі. Не барбекю, хоча нотка копченості є. Ніжно, фруктово, вміру гостренько. Дай ще, бо не розпробував!
Після другої відбивної:
-А що це було?
– Полуничний барбекю.
– Ма-а-ам!
– Що? Мені треба повчитися в Клопотенка?
– Ма-ам! Ням-ням! Ні, йому треба зливати воду й сушити весла. Тобто – ополоники.
Сидю. Пишаюся.)
Майте гарний вечір! З полуничкою у всіх сенсах!)
А мос…москітам хай прилетить від наших котиків по самі помідори!
Дайте котикам на ремонт автівок!)
Дякую!
