Проект, в якому тернополяни спочатку самі формують список, а потім з нього обирають кращих, – на часі і дійсно «розрухує» громаду. Такої згоди дійшли під час спільного обговорення місцеві представники політичних сил та громадських об’єднань. Проте були й розбіжності в поглядах.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Представники: блоку Петра Порошенка «Солідарність» Віктор Шумада, партії «УДАР» Андрій Цибульський, ВО «Свобода» Роман Навроцький, партії «Громадянська позиція» Петро Ландяк, військово-політичної організації «Правий сектор» Ілля Гавучак, міського осередку «Об’єднання «Самопоміч» Андрій Грицишин, партії «Народний фронт» Віктор Михайлюк, зібралися за «круглим столом» аби висловити свої міркування щодо проекту «100 найкращих тернополян».
Політики по черзі озвучували своє бачення проекту, а потім обмінювалися репліками. Думки, якщо відкинути політичну рекламу без якої нікуди, по суті були схожими: «проект активує громаду», «якщо все пройде об’єктивно, сформується нова еліта», «такі «вибори» зараз дуже актуальні, бо ж справжні зміни можуть реалізувати лише нові люди». Найбільш суперечливими були думки, які стосуються політичності чи не політичності проекту. Не в розумінні причетності до масштабного праймерізу політичних сил, бо таких думок й не було, а в розумінні чи варто організаторам вболівати за політичне майбутнє сотні кращих. Нагадаємо, один з задумів ініціаторів «топ 100» «підштовхнути» всі місцеві політичні сили запрошувати тернополян з рейтингу в свої списки.
Таким чином тернополяни, яким вірять люди, які чогось досягли і які не торгуватимуть своїм іменем, зможуть потрапити до влади і змінити місто, – переконує співорганізатор проекту Назар Зелінка.
Не такі оптимістичні політики. Окремі з них озвучували переконання, що більш ефективними 100 кращих можуть бути в громадському секторі. Та й велике питання, для політиків, хто буде5 серед кращих. «Купувати кота в мішку» ніхто не поспішає. Зійшлись на тому, що дочекаються результатів, а вже тоді думатимуть як бути та що робити. Разом з тим практики коли політичні сили йдуть до самодостатніх людей і просять їх брати владу в свої руки – майже відсутня. Традиційно, нажаль, картина інша – місця у списках розпродують чи віддають за принципом «друг-кум-брат».