Поки триває війна: країна на межі чи просто в тумані?

Невже щось назріває? Може, уже йде до завершення війни? Чи, може, так багато абсурдних подій і новин відволікають від чогось головного? Це вже пік чи тільки початок?

Військовим врізали виплати. Вантажник у Тернополі отримує більше, ніж боєць, який нас захищає. То тут, то там — стріляють цивільні. Активізуються політики. Зусібіч у всі телефони лізуть шахраї. Піднімають голови ухилянти.

І білий шум. Соціальні служби забирають дітей із сімей. Суд засуджує батьків підлітків, які пускають з вікна паперові літачки. Тим часом ніхто не має претензій до тих батьків, діти яких ганяють по тротуарах на самокатах, і тих молодиків, які розвозять доставку на шаленій швидкості. Про те, чи судять корупціонерів (не поодиноко обраних) згадувати в пристойному товаристві вже навіть якось і не пасує.

Кілограм помідорів черрі на ринку у Тернополі коштує 350 гривень.

У театрах більше сердечної реальності, ніж в реальності, бо актори раніше не ставили вистави на глибинну поезію.

Шелест сторінок обласної газети, яка вижила, нагадує, що колись було медіа.

І – вперше за чотири роки на горизонті з’явилася чупакабра…

Наталія Лазука

Ми писали – 28 тисяч за морозиво і 21 – за фронт: що не так із зарплатами в Україні