Двадцять шість юних пластунів і дітей волонтерів з Славянська, Краматорська(Донецька область), Сєвєродонецька (Луганська область) і Куп’янська (Харківська область) разом зі своїм керівником побували 10 липня на Збаражчині. Супроводжували дітей зі Сходу на екскурсії до Збаража голова осередку Луганської округи «Пласту» міста Сєвєродонецька Неля Ковальчук і пластунка з Тернопільського обласного осередку «Пласту» Наталя Юзик.
Перегляньте також:
- У Тернополі відбудеться тренінг з основ тактичної підготовки
- Вчинив ДТП і побив перехожого: судитимуть жителя Чорткова
Місто Сєвєродонецьк – крайня точка на мапі Луганської області, яку нині контролюють українські військові, далі за 30 кілометрів – Станиця Луганська. Пані Неля розповіла про специфіку роботи з дітьми у прифронтовому місті, де вона займається з 20 школярів і є наразі єдиним діючим виховником. – Через те, що ми знаходимося так близько до лінії фронту, дуже небезпечно займатися з дітьми на відкритій місцевості, зокрема у лісі чи в полі, оскільки велика ймовірність підірватися на розтяжках. На жаль, таке вже траплялося, що діти підривалися на мінах, – розповіла жінка. На Тернопільщину вони приїхали на запрошення Голови обласного осередку Пласту Сергія Юзика.
Діти мали пластові збори у таборі біля Бучача, де вони перебували з 26 червня по 8 липня. За час перебування у пластовому таборі діти не згаяли жодної хвилини, їхній час був розписаний посекундно. Діти навчилися куховарити, розкладати багаття, робити шелест, вивчали туристичну альпіністку, техніку, спортивне орієнтування, а теренових ігор й змагань годі перелічити. Не менш цікавими й вражаючими були екскурсії найсакральнішими історичними місцями Тернопілля. Відвідали гості зі Сходу Язлівець, Бучач, Рукомиш, Підзамочок, Зарваницю, Почаїв, Кременець, а «на закуску» завітали доЗбаража, де мали змогу помолитися в оборонній Спасо-Преображенській церкві, що на Залужжі.
Пластунка Тернопільського обласного осередку Наталя Юзик,, розповіла, що організацією відпочинку, навчання і дозвілля дітей займалися пластуни з різних міських, обласних і навіть світових осередків організації. Наприклад, за дозвілля відповідав курінь «сіроманців», членами якого є пластуни віком від 18років. Отець Елефтерій (ЧСВВ) з Бучача в таборі був бунчужним, контролював вчасне виконання завдань. З Бучача також були комендант табору Сергій Юзик та його заступник Володимир Зозуля. Альпіністику дітям викладав інструктор з Львівщини Петро Борис, Володимир Федорчук з Підгайців був інструктором з мистецьких, туристичних технік, а також навчав пластунів виживанню. Пані Наталя навчала куховарити і допомагала в таборі всюди, де були потрібні вільні руки.
Знайомство із Збаражчиною юні пластуни та діти волонтерів зі Сходу розпочали із захоплюючої екскурсії Старим Збаражем, відвідавши руїни старозбаразького замку і Чернечу гору. Дитячі емоції били через край, вони були вражені й захоплені надзвичайною красою і багатством природи нашого краю. Гості зізналися, що у них вдома природа не така багата й розмаїта, як на Тернопільщині. Символічно, але куди не кинеш погляд, довкола нас були синьо-жовті квіти. І дійсно, повернувши на старий Збараж, обабіч дороги по якій ми їхали на фоні соковитої зелені то тут то там – скрізь, яскравими вкрапленнями в ідеальну картину спокою і благодаті впліталися тендітні жовтогарячі польові квіти завжди в дуеті з блакитно-синім цикорієм чи волошками.
Їм подобалося усе – кожен схил, долина, гора, а особливо Бабина і Довбушева гори, з якими пов’язано чимало казок та легенд, найцікавіші й найзагадковіші з яких дітям розказала екскурсовод, науковий співробітник НЗ «Замки Тернопілля» Наталя Ганусевич. Пані Наталя ознайомила гостей з історією нашого міста, розповіла про головні історичні події й постаті, які вплинули на його розвиток.
Особливо були зворушені діти, коли отець Михайло Найко відправив молебень, під час якого молився за них, за мир і спокій в Україні та їхнє щасливе повернення до своїх домівок. Кожну дитину священик благословив та подарував образок. Розчулені діти, вийшовши з храму ще довго не хотіли відпускати отця Михайла, й тулилися й обіймали отця Михайла.
Звертаючись до дітей, священик наголосив, що зараз на сході України триває страшна війна, наш народ мусить зі зброєю в руках захищати себе і свою державу від агресора, який прагне знищити усе українське. Але немає зброї сильнішої за молитву, особливо дитячу. Тому отець Михайло закликав дітей завжди щиро молитися, бо є багато доказів в історії людської цивілізації, коли саме щира молитва рятувала людей від, здавалося б, неминучої біди. Священик, вірить, що молитва врятує і Україну, і ніхто й ніколи не зможе її розділити, бо ми дійсно один народ. А поділ на східняків і західняків накинутий нам ззовні. Після молебню діти пройшли по Хресній дорозі, а також побачили смерековий гай на Чернечій горі, посаджений рідними героїв Небесної сотні та воїнів-земляків, що загинули під час АТО.
Неля Ковальчук зізналася, що деякі родичі неохоче відпускали дітей на Західну Україну, боячись, що тут їх скривдять «страшні бандерівці». Лише під особисте зобов’язання керівника привезти дитину цілою й неушкодженою погодилися. – Тепер, побачивши на власні очі, які відкриті, щирі й надзвичайно миролюбні та працьовиті люди живуть на Тернопіллі, сподіваюся, діти самі зможуть переконати своїх рідних, друзів та знайомих, що патріотизм не є синонімом слова фашизм, що українці єдині і на заході і на сході. За увесь час перебування в таборі ми не відчували жодної агресії чи зневаги, а навпаки, кожен намагався нам допомогти.
Одинадцятирічна Дарина Нюнюк із Сєвєродонецька пластує вже другий рік. Цього року вона загітувала до організації свою двоюрідну сестричку Таню Латонову із міста Куп’янська Харківської області. П’ятнадятирічна Таня зізналася, що спочатку не хотіла нікуди їхати, оскільки вважала, що життя в Пласті одноманітне, крім походів з рюкзаком за плечима нічого цікавого там немає. Але коли вона приїхала в табір, то збагнула, як сильно помилялася. За словами дівчини, в Пласті їй сподобалося усе, а ще вона закохалася у Тернопільський став і милувалася б ним годинами. В таборі вони з сестрою були одній групі «Василянок». Дуже сподобалося дівчатам стійкувати в ночі, ходити в походи, особливо до Язлівця, сподобався жіночий монастир, а Бучач запам’ятався історичним квестом. Та найбільше сподобалася природа і люди. – У вас дуже красиві ліси і розмаїття квітів і трав, клімат інший, все інше, благодатне. Вразили люди в таборі, надзвичайно дружелюбні й ввічливі. Потоваришували дівчата із Ксенією Дуткою, Оксаною Білявською, Ірою Васько, Оксаною Птиць, Володимиром Дуткою та особливо з Миколою Вайдою, котрий подарував усім море позитивних вражень і без якого за словами дівчат в таборі було б нудно і сумно.
Даринці Нюнюк найбільше сподобався водоспад біля Монастирка, Старий кляштор. – Надзвичайно багато емоцій та вражень подарували нам наш бунчужний отець Елефтерій, комендант, вихователі. Незабутніми був квест із пошуку цвіту папороті в ніч на Івана Купала, теренові ігри, де Таня виявилася найвитривалішою з усіх дівчат і таки добігла до перемоги, зайнявши перше місце. Найбільше (аж 10) заробила Таня і пластунських стрічок. На запитання, чи хотіли б дівчата сюди знову приїхати, вони, не задумуючись хором сказали «так». І взагалі дуже хотілося б тут жити разом з батьками, зізналися дівчата.
Під час екскурсії Збаразьким замком з дітьми поспілкувалися міський голова Роман Полікровський та голова РДА Анатолій Качка. Пообідавши у таборі у Чорному лісі, гості зі Сходу пообіцяли обов’язково повернутися до нас ще наступного літа.
Наталка ПАРОВА
