Скільки людей – скільки й смаків. Комусь щось подобається, а комусь – ні. Так було завжди. У всі віки й у всі часи молодь «вибудовувала» свою вільну територію, свій простір, куди намагалась не впускати дорослих. І це нормально. Але… до певної межі. Бо коли такий «простір» зачіпає «простір» інших, тоді про це треба говорити. Про що я? Про «міжнародний» фестиваль у Файному місті, який, до речі, вперше стартував кілька років тому на острівці «Чайка» і був першим всеукраїнським рок-фестивалем «Файне місто». Питання руба. Чи замислювався хтось, чому невдовзі він (фестиваль) перебрався за межі міста? Та тому що рок і місто, це насправді несумісні речі. Особливо – увечері та вночі. Згадаймо про відгуки у тодішніх соцмережах.
Перегляньте також:
- Галицький фаховий коледж імені В’ячеслава Чорновола брав участь у Всеукраїнському форумі «Майбутнє України в руках молоді»
- За рік Тернопільські поліцейські відшукали 199 зниклих дітей
Цитую:
«Нецензурні висловлювання і пиво… Так, на жаль. Але не так вже й багато цього зла було на острівці Чайка, як є в будь-який інший день в парку ім. Т.Шевченка, де дійство і відбувалося. Стосовно решти пунктів, то, сподіваюся, організатори врахують зауваження тернополян, аби наступного року «Файне Місто» було ще кращим».
Очевидно, організатори й справді, врахували зауваження містян, бо фестиваль згодом перемістився на територію Аеропорту.
Довідка. Міжнародний аеропорт «Тернопіль» є комунальною власністю Тернопільської обласної ради та займає площу 164,29 га, розташований на відстані 3 км на південний схід від міста Тернополя. Наявні дві злітно-посадкові смуги, 2 перони здатні розмістити 6 літаків типу ЯК-42.
Цьогоріч відгуки у соцмережах були «різношерстими». Ось один з них – Василя Дубового. Цього чоловіка зачепила тема сміття. Наводжу цитату із збереженою лексикою: «… загалом я вже готовий був осягнути крутість фесту теж, якби не маленький “нюансик”. Проходжу через містечко, де сидять біля багаття молоді хлопці і дівчата. Вони співають пісень і веселяться. І все би круто, але всі вони засралися навколо сміттям. Сміття в багатті, сміття в наметі, сміття всюди, де його можна викинути. І не страшно в глобальних маштабах, якщо б це тільки в них. Але сміття на фесті всюди, куди не глянь. Відсутній персонал, який постійно прибирає. В дію вступає накопичувальна система “вкінці розгребем”. Далі не цитую, приємного мало. А ось фраза з інформації однієї Інтернет-газети. У ній повідомляється про чергування студентів-медиків, про те, хто з якими «болячками» до них звертався із фестивалівців. В основному це нежить, кашель та інші прояви легкої форми грипу. І наступне речення: «Також цього року люди знаходили на території фесту старі ржаві цвяхи та рубались сокирами» (тітонька «стилістика» просто відпочиває – авт..). Щодо мене, то я так і не второпала, що ж мав на увазі автор, коли це писав?
Не полінувалась зазирнути до Вікіпедії. Серед основних цілей фестивалю: єднання України та популяризація української культури. Культури? Української? Відколи це «рок» став елементом нашої культури? Батьківщина року, здається, Великобританія. Зрештою, цей музичний напрямок презентує субкультуру тієї частини молоді, яку «роздирають» суперечливі настрої, конфлікт із загальноприйнятими нормами. Це з одного боку. З іншого, ні для кого не секрет, це інструмент шоу-бізнесу, який спрямований на комерційний прибуток в індустрії розваг.
Прихильники року можуть запитати, мовляв, чому вона така недобра? Чому вишуковує одні негативи. Відразу відповідаю. Не вишуковую, а лише констатую факти. Повірте, коли настав понеділок і фестиваль НАРЕШТІ закрився, то люди, які живуть в прилеглій зоні до «території вільних людей-аеропортян», себто в довколишніх селах, образно кажучи, ПЕРЕХРЕСТИЛИСЯ…
Справа в тім, що аеропортяни в ніч з неділі на понеділок «розійшлися» не на жарт. Ще й треті півні не співали, а повітря вже здригалося від надпотужних «всесвітньовідомих» хард-рокерних звуків фінської групи орків – Lordi, яка ощасливила ауру та енергетику нашого краю ще й своїм «естетичним» виглядом, не проти ночі буде сказано. Найбільше тієї пекельної ночі дісталось жителям Великих Гаїв. Про нормальний сон не могло бути й мови, особливо страждали – старші, хворі, діти. А зранку багатьом треба було йти на роботу…
Цікаво, чи знає про це міська влада? Чи, може, нічний «режим» після 23-ої години на територію «вільних» не розповсюджується? Навіть якщо виручені кошти збираються для АТО, то невже це звільняє від елементарної культури та поваги до інших?
І ще одне. Дуже слушне зауваження. Чому фестиваль проводиться у священні дні християнського посту? Про це ніхто не знає? І це в Тернополі? Місті, яке завжди було прикладом у збереженні справді української культури, її традицій? Хіба не можна це зробити в інші дні місяця, щоб не ранити почуття вірян?
Наступного дня я бачила у місті цих «туристів». Їх не можливо було не бачити. Вони надто вирізнялися серед інших не лише зовнішністю, а й поведінкою. Про яких так лагідно пишуть, щоб бодай не образити : «Своєрідний спосіб життя окремих шанувальників рок-музики». Але ж не важко здогадатися, що чи хто стоїть за отим «своєрідним» шаленим драйвом життя.
Ніколи нашому місту не мати свого шарму, допоки у нас будуть такі «своєрідні» туристи. А от львів’янам це чомусь вдається, недарма ж вони – фестивальна столиця України. До слова, їхній рок-фестиваль єдиний в Україні – безкоштовний, і проводитиметься з 28-го по 30 липня. А не під час посту. «Територія вільних людей» від кого, чи від чого? Від культури? Від поваги до інших? Це у жодному випадку не можна позицінувати з українською культурою. Бо ментально ми – українці, інші. До слова. Особисто ж у мене слово Аеропорт віднедавна викликає зовсім інші асоціації, які ну, ніяк не пов’язані з веселощами, а тим більше – з роком.
