Після судів і скандалів на Пантеоні Героїв у Тернополі поставили індивідуальний пам’ятник
На Пантеоні Героїв у Тернополі з’явився перший індивідуальний пам’ятник, який порушує єдиний архітектурний стиль меморіального простору. Його встановили на могилі загиблого військовослужбовця Віталія Стадника. Монтаж надмогильної споруди завершили ввечері 9 листопада.
Пам’ятник складається з бронзової скульптури захисника майже в людський зріст та гранітної плити із золотистими написами. На ній зазначені ім’я, роки життя та позивний військового – «Прокурор». Також розміщена фотографія Віталія у прокурорській формі.
Встановлення індивідуальної композиції стало можливим після тривалих судових суперечок. У 2026 році Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу родини загиблого військового та зобов’язав комунальне підприємство «Ритуальна служба» не перешкоджати встановленню пам’ятника в межах виділеної ділянки поховання. Однак поява скульптури на території уніфікованого військового некрополя спричинила хвилю критичних відгуків. Свою позицію висловили військові, митці, волонтери, журналісти та громадські діячі. Головна претензія полягає в тому, що індивідуальна монументальна споруда суперечить ідеї рівності полеглих захисників, закладеній в основу Пантеону Героїв.
Бронзова скульптура захисника та гранітна плита: який вигляд має пам’ятник
Віталій Стадник загинув 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Він добровільно став на захист України та служив у морській піхоті. Військовослужбовця поховали на Микулинецькому кладовищі Тернополя, де згодом почали облаштовувати Пантеон Героїв.
На пам’ятнику також розмістили фотографію Віталія у прокурорській формі. За словами матері, під час створення композиції скульптори намагалися передати не лише військову службу сина, а й риси його характеру.
«Наш син мав звання полковника. Під час створення пам’ятника хотіли передати частинку його характеру. Він був сміливим, але водночас любив квіти і часто дарував їх близьким. Саме тому скульптуру зробили так, ніби він стоїть у квітучому полі зі зброєю, спершись на гору», – розповіла Марія Стадник журналістам «20 хвилин».
Мати захисника наголошує, що родина намагалася частково зберегти елементи загальної концепції Пантеону. На могилі є козацький хрест, український прапор, фотографія та написи. На зворотному боці плити розмістили слова від рідних, а також встановили лампадки.
Три роки судів: як родина домоглася встановлення пам’ятника
Пам’ятник Віталію Стаднику виготовили ще у 2023 році. Родина планувала встановити його після першої річниці загибелі військового, однак через суперечку щодо архітектурної концепції Пантеону зробити цього не змогла.
Після створення військового некрополя міська влада затвердила єдиний порядок облаштування поховань. Він передбачав встановлення однакових світлих козацьких хрестів та уніфікованих надмогильних плит. Батьки Віталія – Олег та Марія Стадники – не погодилися з обмеженням можливості встановити індивідуальний пам’ятник синові.
Судові суперечки тривали понад три роки. У грудні 2024 року апеляційний суд визнав протиправним та нечинним положення, яке забороняло встановлення індивідуальних пам’ятників. Згодом судове рішення переглянули, а розгляд справи продовжився.
У 2026 році Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу родини Стадників та зобов’язав комунальне підприємство «Ритуальна служба» не перешкоджати встановленню індивідуальної надмогильної споруди в межах виділеної ділянки поховання.
14 жовтня 2026 року на могилі залили фундамент, а 9 листопада завершили монтаж пам’ятника.
«Ми мали його встановити ще після першого жовтня у 2023 році. Він у нас уже тоді був готовий. Але всі ці суди, всі ці скандали… Тому три роки пам’ятник простояв у майстерні хлопців, які його робили. І тільки тепер, коли ми отримали постанову Верховного Суду, коли домоглися дозволу, виконали заплановане. Нам важко і боляче дався цей пам’ятник», – розповіла Марія Стадник.
На місці перебували представники Державної виконавчої служби та поліції, які контролювали виконання судового рішення, повідомляють місцеві медіа.
«Несмак і неповага до спільного меморіального простору»: реакція військових та громадськості
Одним із тих, хто різко розкритикував встановлення пам’ятника, став український митець і військовослужбовець ЗСУ Богдан Гдаль. На його думку, індивідуальна скульптура руйнує цілісність меморіального простору, над створенням якого працювали архітектори.
«Як виглядає несмак і неповага до спільного уніфікованого меморіального простору. Окрема сім’я вирішила судитися і через Верховний суд доводити право на скульптуру та хрест з дуже поганим дизайном, плюючи на решту думок і на роботу архітекторів, які у стриманості і білому пісковику бачили якісне візуальне вираження пам’яті до полеглих воїнів», – написав Богдан Гдаль.
Під постом авторка концепції та співавторка проєкту «Пантеон Героїв» у Тернополі Дарця Веретюк багато коментарів. Свою реакцію висловив і Дмитро Вербич – український мандрівник, громадський активіст, боєць-доброволець та захисник Донецького аеропорту.
«Тяжко тут шось сказать. Мені щиро жаль мужика, який там лежить», – прокоментував він.
До обговорення долучилася кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки та менеджменту освіти, керівниця інклюзивно-ресурсного центру Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Зоряна Удич. Вона нагадала про принцип рівності військових, які разом проходять випробування на передовій, та поставила під сумнів доцільність встановлення скульптури, вищої за інші пам’ятники на Пантеоні.
«Мій брат завжди казав, що на передовій немає рівних і рівніших, бо усі однаково виживають на межі і хлопці, ті, які дійсно проходили пекло, геть усім ділилися… а тут скульптура, висота якої вище хрестів наших воїнів… чому було не скористатися можливість перепоховати зовсім поруч і отримати ще додаткові місця для себе? Чи треба було комусь щось довести? чи самоствердитися? питання риторичні…», – зазначила Зоряна Удич.
Водночас вона наголосила, що сам пам’ятник не може применшити подвигів інших загиблих захисників.
«Але знаєте, що? це не є зневага інших, хто похований на пантеоні. Ця скульпура жодним чином не применшує чи знецінює подвиги інших, вона лише про цінності його сім’ї… І сила молитви від висоти граніту чи помпезності не залежить…», – додала вона.
Відома волонтерка Майя Юркевич також висловила різке несприйняття індивідуальної композиції.
«Що тут скажеш?! Нездорові амбіції. Возвеличення. НЕповага до полеглих воїнів!» – написала волонтерка.
Журналістка Тетяна Тарасенко у своєму коментарі також розкритикувала встановлення пам’ятника, висловивши співчуття загиблому військовому та водночас різко засудивши рішення його близьких.
«Шкода мені тої дитини, що загинула… Шкода, що має таких батьків. Думаю, він з того пам’ятника не тішиться. Навпаки. Але його довбані батьки зробили все для того, щоб кожен, хто йде на кладовище, – там, де всі рівні, – не зупиниться на хвилину і не помолиться. Жаль, що гонор бере верх над пам’яттю. Ви перекреслили пам’ять про свого сина, судді… Несмак повний…», – написала журналістка.
Критичну оцінку висловив і захисник України Тарас Михальчук. Він вважає, що встановлення такого пам’ятника може створити прецедент, коли на території спільного військового некрополя почнуть з’являтися дедалі більші індивідуальні споруди.
«Жлобству немає меж у прокурорских небожителів . Треба було б ще з золота статую зробити і тим вони показали величність над загиблими Героями . Уявляю що зараз один на перед одним почнуть ліпити мавзолеї», – написав військовослужбовець.
Наведені висловлювання є особистими оцінками їхніх авторів. Попри різкість окремих коментарів, у центрі суспільної дискусії залишається питання збереження спільних принципів облаштування військових поховань.
Авторка концепції Пантеону: будь-яка відмінність порушує ідею рівності
Авторка концепції та співавторка проєкту «Пантеон Героїв» у Тернополі Дарця Веретюк також розкритикувала появу індивідуального пам’ятника. Вона є подругою загиблого Героя України Віталія Дереха та протягом трьох років разом із близькими інших полеглих військових відстоювала в судах єдиний архітектурний стиль некрополя.
У коментарі виданню «20 хвилин» Дарця Веретюк пояснила, що навіть використання окремих елементів загальної концепції не змінює факту порушення її цілісності.
«Навіть з використанням козацького хреста індивідуальний памʼятник ніяк не вписується в концепцію Пантеону Героїв, бо будь-яка відмінність – це її порушення. Сама суть концепції в ідеї рівності, світлі і памʼяті в аскетичних і мілітарних формах», – зазначила вона.
За словами авторки, рішення Верховного Суду суттєво обмежило можливості подальшого юридичного оскарження для прихильників уніфікованого меморіального простору. Вона вказала на складність звернення до Європейського суду з прав людини через процесуальний статус учасників справи.
Чому на Пантеоні Героїв встановлюють однакові пам’ятники
Пантеон Героїв облаштовують на території Микулинецького кладовища у Тернополі. Його створювали як цілісний меморіальний простір із єдиною архітектурною концепцією, яка передбачає однакове оформлення могил українських військовослужбовців. На похованнях встановлюють козацькі хрести з білого пісковика. На кожному зазначені ім’я та роки життя загиблого захисника, передбачене місце для фотографії. Між могилами облаштовані доріжки з бруківки, а позаду розташована меморіальна стіна.
Головна ідея проєкту – рівність усіх полеглих воїнів незалежно від їхнього військового звання, посади, матеріального становища чи суспільного статусу. Стриманість форм, світлий камінь та відсутність індивідуальних монументальних споруд мали підкреслювати спільність жертовності захисників України. Саме тому встановлення бронзової скульптури, яка помітно відрізняється від навколишніх білих хрестів, викликало таку гостру реакцію. Але Верховний Суд зобов’язав не перешкоджати встановленню індивідуальної надмогильної споруди. Це рішення стало підставою для завершення монтажу пам’ятника 9 листопада.
Таким чином, у Тернополі виникла ситуація, коли право на індивідуальне оформлення конкретного поховання зіткнулося з принципами спільного меморіального простору. Судове рішення врегулювало питання встановлення пам’ятника, однак не припинило суспільної дискусії.
Як пише zaxid.net, Віталій Стадник до війни був прокурором, старшим радником юстиції. Із початком російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт, був матросом Військово-Морських Сил ЗСУ. Він загинув під час виконання бойового завдання 1 жовтня 2022 року в Херсонській області. У Віталія Стадника залишилося троє дітей та дружина. Його мати Марія Стадник – відома в Тернополі суддя Тернопільського господарського суду, а батько Олег Стадник до 29 листопада 2018 року був суддею Тернопільського апеляційного суду, звідки звільнився за власним бажанням.
Ми писали – У Тернопільській прокуратурі вшанували подвиг свого колеги – Віталія Стадника