Останнім часом ми спостерігаємо коливання курсу національної валюти, і це було б цілком закономірним процесом, якщо б ці коливання були не такі однонаправлені і викликані традиційними факторами ринкової економіки. Та це не зовсім так. Такі фрази, як «рівень інфляції», «дефляція» і «девальвація гривні», як правило, нічого хорошого не описують. Попри всі оптимістичні прогнози і настрої уряду, гривня продовжує знецінюватись.
Перегляньте також:
- Генеральний директор ТРЦ “Подоляни” Михайло Ібрагімов серед номінантів “Гордості Тернопілля”
- Галицький фаховий коледж імені В’ячеслава Чорновола брав участь у Всеукраїнському форумі «Майбутнє України в руках молоді»
Тепер для нас фраза «зафіксована девальвація» почала попадати в розділ хороших новин, хоча це далеко не так. Спробуємо розібратись в цих поняттях і проаналізувати їх з точки зору здорового глузду і в контексті сьогоднішньої ситуації.
Під терміном «інфляція» мається на увазі ріст цін на товари та послуги. Цей процес є постійним і спостерігається у всіх економіках. В Україні інфляція теж є постійною і лише її відсутність була зафіксована лише в 2002 і 2012 роках. В звичному розумінні, інфляція виникає через надлишок грошової маси. Відповідно, купівельна спроможність національної валюти падає. Для стабільного економічного стану ріст грошової маси є закономірним. Причиною росту є збільшення кредитування, ділова активність і прискорення обігу грошей. Рівень інфляції в 3-5% вважається закономірним і свідчить про здоровий ріст економіки.
В Україні ми спостерігали і продовжуємо спостерігати дещо інші сценарії. Високий рівень інфляції характерний для нашої економіки. З самого початку введення національної валюти в 90-ті роки ріст цін складав сотні і тисячі відсотків на рік. Коли ввели гривню, ситуація дещо покращилась, але рівень інфляції все одно не був нижчим 10%. Виключенням є лише періоди з 2001 по 2003 рік і з 2010 по 2013 рік.
Тут слід зауважити, що це були періоди відносного затишшя в політичному і економічному плані. Криза 2008 року підняла рівень інфляції в Україні до 22%. Ситуація, яка склалася на сьогоднішній день виводить рівень інфляції до рівня початку 90-х, коли економіка була повністю зруйнована через розпад союзу.
Також важливо розуміти, що інфляція — явище макроекономічне і поступове. Його не можна плутати зі скачком цін, який відбувається раптово і на великі значення. Такі скачки, як правило, викликані ситуативними обставинами і ціни можуть вернутись до попередніх значень, коли дія фактора припиняється.
Тепер про дефляцію. Цей термін означає явище протилежне до інфляції. При дефляції знижуються ціни на товари. Звичайно, для пересічного громадянина цей процес, як манна небесна, адже на свою зарплату він може купити більше товарів. Але і тут є суттєвий негатив.
Для економіки держави в цілому, дефляційні процеси є сигналом спаду ділової активності, сповільнюється обіг грошей і, як результат, виробництво починає згортатися. Якщо в Європі дефляційні процеси продовжуються вже довший час і домінують над інфляційними, а всі засоби боротьби мають лише ситуативний вплив, то в Україні ситуація протилежна. Дефляція спостерігається лише в літній період, коли падають ціни на продукти, але осінній ріст з надлишком компенсує втрати і виводить загальний показник на інфляційний рівень.
А тепер про девальвацію. Цей термін якраз і означає зниження курсу національної валюти порівняно з іншими світовими валютами. В розвинених країнах, де валюта вільно конвертована, коливання курсу є закономірним явищем і практично не впливає на повсякденне життя громадян.
Останні події показали, що курс американського долара і євро мають сильне і першочергове значення для України. І на це є важливі причини.
По-перше, Україна практично не виробляє товарів народного споживання. Майже всі товари в магазинах від зубної щітки до побутової техніки є імпортованими. Відповідно, імпортери, продаючи товар за гривні змушені купувати валюти по ринковому курсу, щоб оплатити поставки.
По-друге, навіть ті товари, які виробляються в Україні використовують імпортну сировину і паливо. Витрати логістики закладені в ціні будь-якого товару, кавіть виробленого в Україні. А ціни на заправних станціях продиктовані не стільки цінами на нафту, скільки цінами на долар.
В результаті, ми можемо з впевненістю стверджувати, що економіка України імпортозалежна. Навіть експорт зерна, вугілля та іншої сировини хоча і вирівнює платіжний баланс, але не може повністю компенсувати відсутність власних енергоносіїв.
От і маємо, що девальвація — зеркальне відображення ситуації. Ось тому і тримає наразі НБУ курс національної валюти в жорстких рамках адміністративними методами, хоча після Майдану було багато заяв про ринкове регулювання і вільне курсоутворення… Довго так тривати не може і рано чи пізно доведеться приймати рішення. І тут, до речі, краще швидше, ніж пізніше. Але просто так відпустити курс неможливо. Ми вже пробували це на початку року, коли долар за кілька днів стрельнув вище 30 грн. за долар. Без суттєвих дієвих реформ в економіці перейти до нормального ринкового курсоутворення просто неможливо.
На основі усього сказаного вище можна зробити висновок, що на сьогоднішній день для пересічного українця найстрашнішим ворогом є девальвація. Саме девальвація штовхає ціни в магазинах вверх, перетворює в копійки гривневі зарплати, а кредити робить непосильною кабалою. Відповідно і високий рівень інфляції на сьогодні спровокований в першу чергу падінням національної валюти.
Це вам не Європа, де зараз головна проблема в тому, що дешевіють товари на полицях магазинів…
