Уперше в Тернополі 21 червня 2016 року за підтримки ТВЦ «Атріум», проекту «Територія особистого розвитку» та Центру національно-патріотичного виховання «Підкова» відбувся показ першого повнометражного документального фільму про вишиті сорочки «Спадок нації».
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Спеціально з нагоди цієї непересічної події до нашого файного міста приїхали автор ідеї та сценарист фільму Леся Воронюк, яка була свого часу ініціатором і засновником акції Всесвітній день вишиванки, а також режисер фільму і співавтор Дня вишиванки Олександр Ткачук. Вони поділилися своїми враженнями від зйомок фільму, відповіли на запитання представників ЗМІ і тернополян. Потрібно зазначити, що квитки на «Спадок нації» були розкуплені за тиждень до показу. Під час показу стрічці в залі не було жодної байдужої душі. Кожен присутній, затамувавши подих, уважно слухав чергову життєву історію про вишиванку, співпереживав героям фільму і тихо витирав сльозу, адже досить нелегкий шлях пройшла наша нація до здобуття незалежності.
«Цього року ми відзначали десяту річницю відзначення Всесвітнього дня вишиванки, якій і присвятили кінострічку. Ця акція почалася в Чернівцях і потім розрослася на всеукраїнський рівень. Цього року до нас долучилося понад 60 країн світу. Ми хотіли зняти такий фільм про вишиті сорочки, в якому був би відображений кожен регіон. Є чимало регіональних передач про вишиті сорочки, але єдиної повнометражної стрічки, де б було зібрано все разом, нема. Ми зібрали матеріал з кожного регіону, шести країн світу, де живуть українці, зокрема Німеччини, Італії, Канади, Росії, Об’єднаних Арабських Еміратів. Нашою головною цільовою аудиторією є молодь, якій варто знати про найцінніший спадок і скарб українців – вишиванку. Цим фільмом ми ще й руйнуємо стереотипи про те, що документалістика нудна і нецікава. Документальне кіно можна зняти так, що кожен буде дивитися з захопленням. Щиро вдячні всім партнерам і меценатам за допомогу, адже створення фільму відбулося без державного фінансування. Завдяки Тарасу та Ірині Демкурам цю стрічку змогли побачити тернополяни. Ми щиро вдячні нашим меценатам за підтримку», – зазначила Леся Воронюк.
Режисер Олександр Ткачук наголосив на тому, що цей недійний продукт має чималий попит і зацікавленість. За його словами, над фільмом загалом працювало всього троє людей. Окрім нього і Лесі, активно долучився науковий консультант Олексій Доля. Автори говорять, що завдяки стрічці самі збагатилася знаннями і цікавою інформацією.
Як ми уже згадували, в Тернополі показ стрічки підтримали ТВЦ «Атріум», проект «Територія особистого розвитку» та Центр національно-патріотичного виховання «Підкова».
«У нас навіть не виникло і тіні сумніву щодо підтримки прем’єри. Разом з чоловіком багато подорожую світом. У кожній країні нам показують національну особливість, яка є цінною для громадян цих держав. Повертаючись додому, ми щоразу ловимо себе на думці, що в нас є стільки всього, щоб пишатися і популяризувати. Це стосується нашої мови, пісні, гімну і вишиванки. Уже багато років поспіль колекціонуємо сорочки і демонструємо їх за кордоном і на важливих заходах в Україні. Родом я з Борщова і розумію велич праці вишивальниць. Окрім того, усвідомлюю свою місію – передати нащадкам нашу спадщину. Підтримка показу фільму це також підтримка культури і талановитої молоді. Наші діти і онуки повинні знати традиції свого народу, що дасть їм можливість пишатися Україною. Тільки наша культура і звичаї будуть робити нас нацією і багатшими», – акцентувала увагу Ірина Демкура.
Автори фільму наголошують на тому, що вони прагнули показати, що вишита сорочка є символом надії, сподівань, зв’язку з поколіннями, нескореності. Це не лише частина гардеробу – а глибинна сакральна річ. «Це наша відповідь тим, хто каже, що одягнути сорочку, ще не є свідченням патріотизму. Люди не знають історії і того, що відбувалося навіть з нашими батьками і бабусями. Коли ж подивляться фільм, то перестануть бути суб’єктами маніпуляції російської пропаганди. Кінострічка і для тих, хто постійно нарікає на те, що тут важко жити і тому нема за що цю країну любити. Певно спершу треба зрозуміти, що ми даємо цій країні і наскільки є їй відданими. Бо країна – це, насамперед, люди, а не влада чи депутати», – додала пані Леся.
Вона також зазначила, що «Спадок нації» уже відтитрований англійською, французькою і німецькою мовами для показу на міжнародних конкурсах. Нещодавно стрічка була продемонстрована у Празі, а до кінця серпня її побачать в Бельгії, Німеччині, Греції, Франції, Іспанії.
«Фільм чітко доводить, що Україна єдина. Після запису інтерв’ю в Новопсковському районі Луганської області до нас підійшла наша героїня і попросила: «Покажіть, що ми тут українці. Бо ніхто не вірить, що ми вболіваємо за Україну». Насправді ця територія була козацькою землею, а коли прийшов Псковський полк, то її назвали його честь. Там живуть люди, які розмовляють українською мовою і їм нелегко бути патріотами. Тому ми ще раз переконалися, що наша робота є вкрай важливою для України», – поділився спогадами режисер Олександр Ткачук.
Понад сто запрошень меценати заходу передали громадським організаціям міста, які займаються національно-патріотичним вихованням молоді, збереженням і популяризацією українських традицій.
Керівник центру національно-патріотичного виховання «Підкова» Тетяна Фарина розповіла, що представники центру максимально докладають зусиль для популяризації української спадщини і культури, тому з задоволенням підтримали показ фільму. «Наша організація діє при музею старожитніх автомобілів «Ретро-кортеж». Ми хочемо звернути увагу молоді на важливість здорового способу життя, допомогти знайти своє призначення в Україні. Ми проводимо вишколи за участю партнерів, будемо організовувати літні табори, тематичні екскурсії, конференції. Ми уже встигли провести майстер-клас з оборонної боротьби разом з організацією «Люті їжаки», неодноразово проводили зустрічі з бійцями АТО. Нам важливо, аби наш центр допоміг молоді виростати патріотами рідної країни», – підсумувала Тетяна Фарина.
