Перша жінка-лікар Галичини Софія Окуневська: історія успіху та трагічної долі легендарної тернополянки

24 лютого — пам’ятна дата для української медицини та жіночого руху. Рівно століття тому, у 1926 році, пішла з життя Софія Окуневська — уродженка села Довжанка, що на Тернопільщині. Вона стала першою жінкою-лікарем у Галичині та всій Австро-Угорській імперії, зламавши стереотипи патріархального суспільства. Попри те, що Софія врятувала тисячі пацієнток, вона не змогла знайти порятунку від власних душевних ран та трагічної самотності у вирішальну мить.

Шлях до диплома через заборони та гімназійні сенсації

Софія Окуневська виховувалася у прогресивній родині. Її батько, Атанас Окуневський, після смерті дружини зрікся священничого сану, щоб стати лікарем. Юна Софія, спостерігаючи за батьківською практикою, ще дитиною вирішила пов’язати життя з медициною, попри незадоволення набожної тітки.

У 19 років вона створила справжній прецедент: склала іспити на атестат зрілості у Львівській академічній гімназії. Це була сенсація — на той час вона стала єдиною дівчиною в Королівстві Галичини та однією з 13 в усій імперії, хто отримав гімназійну «матуру». Екзаменаторами дівчини були справжні велети української культури: Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький та Олександр Кониський.

Оскільки в Австро-Угорщині жінок до університетів не допускали, Софія поїхала до Цюриха. У 1896 році вона закінчила університет, а згодом захистила докторську дисертацію про анемію крові, ставши першою жінкою-доктором медицини в регіоні.

Медичні інновації та боротьба з раком у Галичині

Повернувшись додому, Софія зіткнулася з невизнанням свого диплома. Лише через чотири роки боротьби сенат Краківського університету офіційно підтвердив її науковий ступінь. Вона почала працювати у «Народній лічниці» у Львові, де на благодійних засадах допомагала бідним.

Саме Окуневська стала першою гінекологинею краю. Її внесок у розвиток західноукраїнської медицини складно переоцінити:

• Променева терапія: Вона першою в Австро-Угорщині почала застосовувати радій для лікування онкологічних захворювань, зокрема раку шийки матки.
• Освітня діяльність: Організувала перші в Західній Україні курси для сестер милосердя та акушерок.
• Термінологія: Уклала перший словник української медичної термінології.
• Профспілкова робота: Стала співініціаторкою створення «Лікарської комісії» — першої професійної спілки медиків.

Особиста драма та фатальний фінал

Попри блискучу кар’єру, особисте життя Софії було сповнене випробувань. Її шлюб із поляком Вацлавом Морачевським розпався через його зраду з аристократкою Марією Водзіцькою. Софія важко переживала розрив, але справжньою катастрофою стало самогубство її доньки Єви, яка не витримала розлучення батьків.

Від повного відчаю лікарку рятувала лише робота та допомога українцям в австрійських таборах під час Першої світової війни. Проте смерть наздогнала видатну жінку несподівано. У віці 61 року Софія Окуневська померла від гнійного апендициту. Через самотній спосіб життя вона не змогла вчасно покликати на допомогу, і госпіталізація виявилася запізною.

Сьогодні Софія Окуневська спочиває на Личаківському цвинтарі у Львові. Її постать залишається символом незламності для всіх українських жінок, які обирають шлях науки та служіння людям.