Сім’я переселенців Попових-Качалових приїхала до села Увисла на Тернопільщину із Гранітного. Вони одні з небагатьох, хто зміг дати собі раду на підконтрольній Україні території без допомоги влади. Ці люди навели лад у старенькому будинку, завели господарку, навіть організували міні-бізнес.
Перегляньте також:
- Деякі будинки Тернополя залишаться без води
- Військовий що поділився історіями з фронту, мріє про мирне життя у Тернополі
Тікати із рідного села Поповим-Качаловим довелось не лише через прихід проросійської влади, а й через сварки з односельцями. Кажуть, що доходило навіть до бійок.
«Ми виїхали в числі перших, бо почались рухи «ДНР», нові утворення, автомати з‘явились. За символіку українську сварили. Дитина прапор почепила на велосипед, то на неї аж кидались», – пригадує переселенка Ліза Попова.
«У нашому селі з’явилось багато зброї. Автомати та пістолети в основному отримали наркомани та алкоголіки. Бувало, нап’ються і чути за місто перестрілку. Отакі представники нової влади», – додає переселенка Ольга Качалова.
До села Увисла жінки приїхали, бо тут у Ольги мешкає двоюрідний брат. На Тернопільщині вона була 50 років тому, ще дитиною. А тепер облаштовує тут дитинство свого онука. Ремонтують стареньку хату, обсаджують город і думають про господарство.
«Маємо великий город. Ми з дочкою самі його обробляємо», – демонструє свої насадження Ольга.
А поки бабуся думає про врожай, кошти на проживання – турботи Лізи. З Донеччини жінки привезли в‘язальну машинку. Тож у вільну хвилинку плетуть для місцевих. Адже грошей у їхньому новому помешканні потрібно багато. Добре, що ванну, вікна і паркан роблять благодійники.
«Мусимо допомогти людям. Звичайно, тут до них ставляться по-різному, але більшість допомагає. Треба підтримувати один одного, адже інакше нічого не буде», – каже депутат сільської ради Михайло Підгородецький.
У Гусятинському районі, де поселилась сім’я, мешкають 120 переселенців, і лише третина з них погодилась жити в селі. Мовляв, тут багато роботи. Натоміть Попові роботи не цураються і гроші намагаються заробити самостійно. Інші ж переселенці, здебільшого, їх випрошують. А допомагати їм важко, адже бюджетних коштів на це не закладено.
«Самих бюджетних резервів немає. Тому наша допомога в основному полягає в тому, щоб людей організувати і надати їм методичну допомогу, підказати, до кого можна підійти», – наголошує заступник голови Гусятинської районної ради Любомир Лівель.
Ліза Попова мріє створити спілку тимчасово переміщених, щоб разам вирішувати усі проблеми.
