Під час щотижневого відрядження спілкувався з воїнами з Курського напрямку, з міста Суджа. З кремезними обличчями вони жартують, що бачили «послідовників Чучхе».
Існують різні оцінки щодо прибуття північнокорейців на фронт в Україні. Одні стверджують, що вони не знають російської мови, що може стати для них фатальною проблемою, інші говорять про можливість їхнього масштабного залучення — до сотень тисяч. Оглядачі припускають, що в Росії ситуація критична, і вони більше не можуть самостійно протистояти Україні.
Кожна з цих думок має частку правди. Більшість північнокорейців справді не знають російської мови і навряд чи вивчать її до своєї загибелі. За різними розвідданими, чергова партія з десяти тисяч солдатів вантажиться на кораблі й прямує в Росію. Якщо це відбуватиметься щотижня — нам буде непросто.
У Путіна справді проблема – він змушений обирати між мобілізацією в РФ чи наймом північнокорейців. Мобілізація може спричинити протест і економічні втрати, тому корейське “гарматне м’ясо” вигідніше та дешевше.
На сьогодні «підйомні» в Росії сягають від 32 до 54 тисяч доларів одноразово і щомісяця по 2-3 тисячі доларів. Вартість привізного корейця буде нижчою, тому їхнє утримання для РФ економічно вигідне. Це менші втрати росіян, менша соціальна напруга та менший удар по економіці. Для нас ця «обмежена» кількість — 10-20 тисяч солдатів — не стане суттєвою проблемою, але якщо кількість збільшиться до щотижневих поставок, це стане серйозним викликом. Без додаткових касетних зарядів нам буде сутужно. Тут сподіваємось на командування, логістів і партнерів.
Сьогодні мета Путіна – підпалити весь світ, змінити світовий порядок, замінивши міжнародне право на «право сили». У цій парадигмі його підтримують Іран, Північна Корея, Китай та інші диктаторські режими. Ціла низка країн на кордоні з РФ сьогодні збагачується на бізнесі з обходу санкцій. Втягування найманців і бізнесу із третіх країн у російсько-українську війну сприяє її перетворенню на світове протистояння, аж до загрози світової війни.
Це відбувається на тлі невизначеності з результатами виборів у США, ймовірності там громадянського протистояння та можливості приходу до влади авторитарного лідера. Ризик зростає через можливе зламування знаменитого «балансу гілок влади». Сенат і Палата представників можуть отримати трампістську більшість. Протягом наступних двох років ще два судді Верховного суду досягнуть пенсійного віку, і нових призначатиме обраний президент.
Однак у цій ситуації є й позитивні шанси. Південній Кореї вигідно утилізувати своїх ворогів із Північної Кореї не на своїй території. Завдяки цьому ми можемо отримати від них більше високоякісних боєприпасів, техніки, а також підтримку спецпідрозділів. Це підвищить технологічний рівень ЗСУ. Окрім того, європейські країни усвідомлять необхідність вкладати кошти в оборону і національну оборонну промисловість. Це призведе до появи нового потужного гравця на політичній мапі світу. Прогнозую появу нового Північно-Європейського альянсу — Велика Британія, Скандинавія (Норвегія, Швеція, Фінляндія), Нідерланди і Бельгія, країни Балтії та Україна з ймовірним долученням інших європейських країн.
Звісно, додаткові війська на фронті – це завжди виклик. Нам знову доведеться витрачати чимало зусиль, щоб протистояти ворогу й прискорити звільнення української землі. Але «корейська» ситуація може сприяти позитивній зміні стратегічної позиції України.
Для реалізації цих позитивних змін українському суспільству потрібно усвідомити, що тільки демократія, прозорість влади, справедливість і воля українців можуть привести нас до перемоги. Очікувати, що хтось вирішить наші проблеми з Росією, марно. Так само марно очікувати, що чинний політикум зможе скористатися шансом зміцнити обороноздатність. Лише уряд воєнного часу здатний запровадити ці принципи, щоб повернути нас на шлях міжнародної довіри та звільнення всіх територій від ворога.
Переможемо!
Павло Жебрівський
