Неподалік села Більче Золоте на Тернопільщині посеред поля є пристойно облаштований «портал» у трипільське минуле – печера Вертеба.
– Вертеба – єдина з печер Тернопілля міститься найближче до поверхні землі, – розповідає науковий співробітник Борщівського краєзнавчого музею Олександр Дуда. – Вода утворила ці печери близько 10 мільйонів років тому , а 6 тисяч років тому Вертеба мала 5-10 входів. Лабіринт нагадує одну велетенську залу , підперту сотнями колон. Якщо розвести вогнище – можна освітити простір. Дим виходив на поверхню , отже у печері можна було жити: ховатися чи проводити обряди . .
Нині у Вертебі міститься експозиція єдиного у світі Музею Трипільської культури,що діє під егідою Борщівського краєзнавчого музею.
Перегляньте також:
- В Борщеві у водія вилучили перероблений пістолет
- У Борщеві дружина військового покінчила із життям: подробиці
Почасти Вертебу називають Подільськими Помпеями , адже величезна кількість віднайдених там слідів Трипільської цивілізації стала всесвітньою сенсацією.
Археологи під керівництвом Михайла Сохацького щороку проводять розкопки . Це єдина команда професіоналів на Західній Україні, яка досліджує Трипільську культуру.
– Зараз вивчаємо печеру Музейну, що вклинюється між Оптимістичною (260 км) та Озерною (160 км), – стверджує пан Олександр . – Вийшли на величезні лабіринти. Складаємо карту . Виявили оригінальну піч-лежанку трипільців, які жили тут понад 5 тисяч років тому. .. А ось – 17-ий археологічний розкоп. Товщина культурного шару – близько 30 сантиметрів: тобто на цьому місці люди проживали близько ста років. Сотні унікальних речей. Є бита кераміка, яку можна почистити, склеїти і буде посудина. Знаходимо викопані у жовтій глині ями глибиною до півтора метра. А там – у попелі – крем’яні ножі, амулети із зубів вовка чи оленя, перепалені кістки, зображення бика, жіночі статуетки. Є гіпотеза, що трипільці вдавалися до жертвоприношення. Кому? На першому місці у них – богиня Землі. Тобто могло бути святилище в лоні землі. Бик теж вважався культовим символом мужності й чоловічого начала. Існував і культ Богині-Матері. Найбільше знаходимо прямих і «сидячих» жіночих фігурок, які зазвичай зображені зі слідами вагітності й чітко промальованим « родовим трикутником» . Часом трапляється розламана фігурка , де на місці живота – відбиток зерна пшениці, тобто зародок.
Також цікава біноклевидна посудина без дна – два горщики, з’єднані між собою. Існують моноклі, біноклі, триноклі ( три горщики, з’єднані між собою). Найпоширеніша гіпотеза , що за допомогою цих посудин жінка, яка годувала груддю, поїла молоком землю, щоб викликати дощ. Є й припущення , що то сімейний оберіг, тому що нагадує двох людей, поєднаних між собою. А ось – зерновик, якому 5 тисяч 300 років…. Або погляньте на ріг тура – тварини, яка могла сягати висотою до півтора метра та вагою півтори тони. За офіційними даними, останнього тура люди вбили влітку 1626 року…
Їли оленів, бобрів, свиней. Знаходимо багато кісток вовків, собак, диких черепах. Велетенська кількість зернотерок. Чимало й хаотично розташованих людських кіток: точилися війни. Речей багато, реставруємо. Усе – в Борщівському краєзнавчому музеї.
Якщо бути до кінця справедливим, то центр Трипільської культури – саме на заході України. Бо ж саме тут представлені всі етапи її розвитку: рання, середня й пізня…
