На Гусятинщині Василь Ільчишин виявив парне поховання двох коней, що належить до унікальних археологічних пам’яток бронзової доби. Знахідки зберігаються та експонуються в музеї, слугуючи важливим джерелом для вивчення культури та господарства регіону.
Опис інвентарю
До комплекту входять псалії та накладки, виготовлені з рогу оленя й оздоблені геометричним орнаментом із солярними мотивами. Орнамент із Гусятина належить до типу карпато-східносередземноморських хвилястих прикрас (Karpatenländisch-ostmediterrane Wellenbandornamentik), що характерні для карпато-дунайських культур і мають аналогії в Мікенській Греції, Анатолії, Леванті.
Перегляньте також:
- Археологи уточнили вік Кременецького замку та виявили нові знахідки
- Українська археологиня розшифрувала приховане послання з єгипетської “Книги мертвих”
Біологічні та морфологічні дані
Обидва коні були самцями. Молодший мав 13–14 років і зріст 136 см у холці; старший – 15–16 років, зріст 151,7 см, що відповідає найвищій породі коней бронзової доби Євразії. Інвентар вказує, що старший кінь був «улюбленцем» господаря. Його зріст перевищував показники коней ранньої та середньої бронзової доби Карпат і відповідав параметрам тварин римського періоду.
Генетичний аналіз дозволив встановити масть: один кінь каштановий, інший темний, майже чорний. На кістках і зубах виявлено незначні ураження, що свідчить про дбайливий догляд: лікування, використання для їзди або запрягу, без перевантаження.
Хронологія та соціокультурне значення
Поховання датують XV ст. до н. е., ймовірно першою його половиною. Обидва коні мали особливий статус: їх поховали окремо від людей, неподалік від місць праці, що свідчить про ритуальне значення та вибіркове використання для спеціальних цілей.
Парне поховання коней із Гусятинщини демонструє високий статус тварин у бронзовій добі та важливість їх для господарства і ритуалів. Інвентар та ознаки догляду підтверджують їх особливу роль у культурі місцевих спільнот.
Коментарі
